Методичні підходи щодо диференціації індикаторів кризових явищ за рівнем їх небезпеки в системі моніторингу антикризового управління

     

      В системі моніторингу антикризового управління підприємством найскладнішим завданням є визначення індикаторів кризових явищ та їх диференціація за ступенем небезпеки з метою ідентифікації об’єктів, що формують інформаційне поле кризових ознак. Кризовими ознаками вважають показники економічного розвитку підприємства, що сигналізують про наявну або потенційну кризу (формалізоване відображення інформації про фактичний або потенційний кризовий стан підприємства, явища і процеси, якими він характеризується).

      Від правильного вибору вимірників прояву небезпек або системи показників для моніторингу (тобто індикаторів) залежить адекватність оцінки стану господарюючого суб’єкта.

      Проблемами формування систем індикаторів займаються багато українських та зарубіжних вчених. Серед них Лігоненко Л.О., Кузьмін О.Є., Воронкова А.Е., Мельник О.Г., Мозенков О.В., Петренко І.Н. інші. У науковій літературі виділяють різноманітні підходи до формування системи індикаторів кризових явищ. У працях науковців велика увага приділена формулюванню методологічних принципів побудови системи індикаторів кризового стану та загрози банкрутства [106], формуванню переліку індикаторів [102;106;119], характеристиці чинників внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування підприємств [10;20;36;51;90;96; 167;180;182], їх класифікації в залежності від цілей та визначенні ознак класифікації [5;36;167;180]. Однак серед вчених немає однозначності щодо вихідних засад побудови систем індикаторів на підприємствах. При цьому основні розбіжності стосуються структурованості систем індикаторів, кількісного переліку та якісного складу, зв’язку зі стратегією. Тому окремі положення щодо формування систем індикаторів кризових явищ потребують уточнення і обґрунтування. Для цілей дослідження функціонування підприємств використовуються різноманітні методики, побудовані на системах чи групах індикаторів в залежності від сфери застосування та поставлених цілей. Це методичні підходи щодо оцінювання фінансового стану [21;23;24;29;30;67;71;73;88;129;144;168;169;184;185;195;200;201], інвестиційної привабливості [170], ефективності діяльності [4;42;43;110;163], різноманітних сфер функціонування підприємства [158;159], моделі діагностики банкрутства [81;87;117;121;187;207;211;213;215;220], кризового стану [17;38;92;139;153;188;198] тощо, які базуються на індивідуальних системах індикаторів, формулах розрахунку, інтеграційних моделях, відрізняються між собою цільовим та функціональним призначенням [119]. У рамках нашого дослідження розглянемо методичні підходи до формування системи індикаторів кризових явищ.

      Система індикаторів повинна формуватися на науково - обґрунтованих базових положеннях та вихідних принципах. Л.Лігоненко пропонує такі методологічні принципи формування системи показників-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства [106]: - відповідність системи показників задачам діагностики, тобто можливість за їх допомоги виявити та оцінити глибини розвитку кризових явищ та їх окремих фаз, здійснення діагностування передумов, що зумолюють їх поглиблення або послаблення;

      - наявність інформаційних матеріалів для розрахункового визначення показників, здійснення динамічного і порівняльного аналізу;

      - можливість чіткого визначення алгоритмів розрахунку показників - індикаторів кризи; - наявність можливості накопичення статистичної фінфоромації відносно динаміки та рівня зміни показників, яка з годом набуде форми інформаційної передумови розробки відповідних спеціальних критеріальних моделей діагностування кризових явищ та загроз банкрутства;

      - охоплення показниками всіх найбільш важливих напрямків (сфер) оцінки фінансового стану суб’єкта господарювання, в яких можуть знайти відбиття кризові явища, які є характериним їх діяльності, або передумови щодо їхньої появи;

      - оптимальна кількість показників відповідно до кожного напрямку дослідження, вилучення зі складу системи показників-двійників;

      - наявність можливості чіткої та однозначної ідентифікації негативного значення (критеріальної межі) або негативного рівня динаміки, якими можна скористатися як базою для визначення кризового стану або передумов його виникнення в майбутньому.

      Вся работа доступна по Ссылке