Сутність, основні теорії та концепції децентралізації як інструменту державного регулювання розвитку національної економіки
Сутність та основні теорії децентралізації в економічному сенсі практично всіма науковими школами розглядаються з позиції надання населенню суспільних благ як однієї з функцій органів місцевого самоврядування в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рахунок місцевих бюджетів. Сучасна економічна література вказує на те, що децентралізація як опосередкований показник якості державного регулювання впливає на темпи як економічного розвитку, так і економічного зростання, а також на ефективність надання суспільних благ у межах одного національного господарства. Вплив децентралізації залежить від політичних, економічних та адміністративних важелів, якими користуються в роботі чиновники місцевого рівня в будь-якій країні світу.
Економічними важелями, які допомагають врівноважити приватні інтереси з цілями держави, є механізми, відомі у світі як міжщаблева конкуренція органів влади або оптимальне співвідношення централізації-децентралізації всередині одного національного господарства, або фіскальна автономія. Ці механізми взаємодії між різними щаблями влади в межах однієї держави мають певні політичні стимули, що полягають у відповідальності та підконтрольності органу місцевого самоврядування як політичного та економічного інституту, які гарантують, що кар'єра місцевих політиків залежить від того, як ефективно вони проводять місцеву економічну політику і чи сприяють на місцях прискоренню темпів економічного зростання національного господарства. У разі відсутності підзвітності занадто сильні економічні важелі, що зядіються на місцевому рівні в результаті децентралізації, призводять до корупції, провінційного протекціонізму і перевищення повноважень предаствниками органів місцевого самоврядування.
Хоча підзвітність та підконтрольність територіальній громаді місцевих службовців необхідні для запобігання неефективній місцевій політиці в децентралізованій економіці, немає згоди в літературі про те, як забезпечити таку ефективну підзвітність та підконтрольність. З одного боку, теорія передбачає, що демократичні вибори з вільним доступом до інформації і розвинене громадянське суспільство можуть забезпечити місцеві органи влади достатньою кількістю політичних стимулів для забезпечення ефективної децентралізації. Цей аргумент заснований на тому, що місцеві органи влади мають бути більш відповідальними в порівнянні з центральними органами влади. З іншого боку, демократичні механізми в деяких країнах, в тому числі і в Україні, без відповідного громадського контролю та при відсутності контролю з боку центрального уряду призводять до корупції та захоплення абсолютної влади місцевим самоврядуванням. У цьому випадку має важливе значення сильний адміністративний контроль над місцевими органами влади з боку центральної влади для ефективної економічної децентралізації. В Україні ж згідно з Конституцією України, Бюджетним Кодексом України, та Законом України “Про місцеве самоврядування” відсутній контроль за діяльністю органу місцевого самоврядування як з боку територіальної громади, так і з боку центральних органів влади. Така ситуація спровокувала колапс у проведенні адміністративно-теориторіальної реформи в Україні, коли з 1995 р. було започатковано курс на децентралізацію в нашій державі. Це міркування вимагає комплексу невідкладних заходів для того, щоб знизити ймовірність захоплення національної влади на місцевому рівні. Структура партійної системи також є надзвичайно важливим елементом для забезпечення ефективності місцевого самоврядування. Стверджується, що сила національних партійних систем є більш важливою для забезпечення дисципліни місцевих політиків, ніж адміністративні або конституційні положення. Таким чином, децентралізація як один з інструментів регулювання національної економіки може мати протилежні результати в країнах з різними системами відповідальності місцевих органів влади.
Економічна природа сутності децентралізації як раз і проявляється, в першу чергу, у здатності органу місцевого самоврядування формувати свій бюджет за допомогоою переважно власних надходжень, адже за допомогою саме бюджету місцеві органи самоврядування намагаються надати суспільству унікальні блага та послуги за принципом територіального поділу, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя [ , , , ]. Надавати ці унікальні блага та послуги місцевим органам влади було б доцільно саме за рахунок власних коштів органу місцевого самоврядування, а не за рахунок коштів центральних органів влади [ ]. За такого підходу до застосування принципів та підходів фіскальної децентралізації з’являється поняття конкуренції між органами самоврядування та територіями. І, як і за будь-якої іншої конкуренції, це стає основою для регіонального та загальнонаціонального розвитку. Отже, поняття фіскальної децентралізації можна сформулювати як фонд фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні органів виконавчої влади відповідного органу місцевого самоврядування для виконання покладених на нього функцій [ ]. Економічною основою фіскальної децентралізації є місцевий бюджет, який за своєю формою – основний фінансовий план органів місцевого самоврядування, за матеріальним змістом – централізований фонд їх фінансових ресурсів [ ].
