Соціально-економічна інфраструктура як об’єкт регіонального управління

     

      Аналіз економічної сутності категорії якості життя населення визначив її багатогранність, складність структури, та, як наслідок, – потребу розгляду в межах трьох різних підходів: об’єктивістського, змістовного та операційного. Багатоаспектність якості життя населення як наукової та практичної проблеми обумовлюють її міждисциплінарний характер. Як наслідок, процеси управління, існуючий стан та перспективні тенденції в досліджуваній сфері становляться об’єктом досліджень різних наук: економіки, філософії, політології, соціології, економічної та соціальної географії. Важливість саме економічного дослідження проблематики управління якістю життя населення, зокрема на державному рівні, обумовлюється тим, що усі інші наукові напрямки передбачаюють вивчення лише окремих аспектів досліджуваної проблеми, при цьому зміст такого роду досліджень обмежується конкретно-науковими методами та предметом окремих наук, що не надає можливості отримати всебічний і обґрунтований результат, та, головне, – розробити конструктивний інструментарій, спрямований на удосконалення управління якістю життя та підвищення його рівня.

      Визначальний вплив державного управління економікою регіонів на рівень та якість життя населення обумовлюється самим змістом цієї економічної категорії. Змістовний підхід до трактування якості життя населення визначає наявність низки невід’ємних складових, кожна з яких характеризує забезпеченість населення певними матеріальними чи нематеріальними благами та наявність можливості отримати важливіші соціальні послуги. В даному випадку мова йде про здоров’я нації, рівень освіти, житлові умови, добробут, гуманітарний, професійний та особистісний розвиток населення. В свою чергу, операційний підхід до трактування якості життя населення опосередковує кожен з видів зазначених благ та послуг, які потребує населення, низкою об’єктивних та суб’єктивних умов. При цьому більшість з суб’єктивних умов (зокрема ті, що не стосуються суспільно-політичного розвитку країни) характеризуються державною політикою у тій чи іншій сфері, рівнем її розвитку та ефективністю. Такого роду галузевими напрямками є державна економічна, соціальна, екологічна політика, а також політика інституційного розвитку. Державна економічна політика реалізується на трьох рівнях, в межах кожного з яких використовується різний інструментарій:

      – макроекономічна політика (грошово-кредитна, податково-бюджетна, зовнішньоторговельна, валютна тощо);

      – мезоекономічна політика (політика управління регіональними та галузевими економічними системами);

      – мікроекономічна політика (державна політика на окремих ринках товарів та послуг, у т.ч. антимонопольна діяльність, ліцензування та інші інструменти державного регулювання).

      Вся работа доступна по Ссылке