Сучасні системи та концепції управління соціально-економічним розвитком України та її регіонів
Аналіз процесів формування сучасної концепції якості життя населення визначив, що її виникнення та розвиток, значною мірою, пов’язані з дослідженнями західних вчених. При цьому головним є те, що аналізована концепція стала відповіддю на соціально-економічні перетворення, які мали місце у другій половині ХХ століття в розвинених країнах Європи, США та Японії. У той же час радянська наука розглядала концепцію якості життя як штучно-створену ідеологему, яка є свідченням кризи капіталістичного строю. І як наслідок, концепція якості життя тривалий час була об’єктом критики як в науковому, так і в державно-владному середовищі.
Таким чином, у теперішніх умовах, коли й досі тривають процеси реформування державних механізмів реалізації економічної й соціальної політики, зміст яких також є об’єктом постійного перегляду, концепція якості життя населення та державного управління економікою у відповідності з його параметрами тільки розпочинають отримувати вигляд визнаного державою доктринального напрямку соціально-економічного розвитку України.
Уперше, на офіційному рівні якість життя населення було визначено одним зі стратегічних орієнтирів соціально-економічного розвитку України у 2004 році. Це було пов’язано з прийняттям Кабінетом Міністрів, у відповідності до розпоряджень Президента [248; 249], Стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004 – 2015 рр. «Шляхом європейської інтеграції». Заслуговує на увагу те, що в цьому документі було відображено положення, сформульовані в межах наукового та державно-владного середовища. Окрім фахівців економічного блоку уряду до розробки зазначеної стратегії було залучено широке коло науковців, зокрема з Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту економіки та прогнозування НАНУ, ННЦ «Інституту аграрної економіки» НААНУ, Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, Інституту проблем ринку та еколого-економічних досліджень НАНУ, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ тощо. В межах Стратегії соціального та економічного розвитку України питання якості життя населення розглядалися поруч із демографічними проблемами в межах ХІІІ (передостаннього) розділу. До кола аспектів, які розглядалися в межах стратегії управління якістю життя населення було віднесено: рівень життя населення (доходи, соціальні трансферти, формування середнього класу та зміцнення його позицій, соціальне страхування), якість освіти впродовж життя (підвищення рівня охоплення освітою та управління якістю освіти), подолання безробіття (забезпечення повної продуктивної зайнятості), житлову політику, реформування системи охорони здоров’я, демографічні процеси та забезпечення гендерної рівності.
Як видно, в Стратегії економічного і соціального розвитку України було відображено лише деякі змістовні складові якості життя населення. При цьому, слід відмітити, що в Стратегії майже не знайшли відображення операційні напрямки, за рахунок яких передбачалося б підвищити рівень якості життя населення.
У подальшому питання управляння якістю життя населення України на державному рівні прийняття рішень розвитку не отримали. На урядовому рівні приймалися програмні документи, які стосувалися деяких змістовних елементів якості життя населення, але окремої уваги (або виокремлення як доктринальної основи урядової політики в стратегічній перспективі), зазначена концепція не отримала. До кола таких програмних документів слід віднести Концепцію Державної програми «Соціальне житло» (2005 р.), Державну стратегію регіонального розвитку на період до 2015 року (2006 р.), Стратегію демографічного розвитку в період до 2015 року (2006 р.), Стратегію національної безпеки України (2007 р.), Концепцію Загальнодержавної цільової соціальної програми «Здорова нація» на 2009-2013 роки (2008 р.), Концепцію Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року (2009 р.), Концепцію проекту Загальнодержавної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009-2015 роки (2008 р.), Концепцію Загальнодержавної програми «Здоров'я 2020: український вимір» (2011 р.). Зауважимо, що в Стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004 – 2015 рр., також є посилання на програмні документи, що були прийняті до її схвалення, однак їх положення визначені актуальними з погляду на напрямки та плани розвитку, викладені у зазначеній Стратегії. До кола цих програмних актів слід віднести Державну національну програму «Освіта» («Україна XXI століття») (1993 р.), Стратегію подолання бідності (2001 р.) та Національну доктрину розвитку освіти (2003 р.).
Значним кроком уперед, в напрямку розвитку державного управління якістю життя населення, слід визначити прийняття 26.12.2011 Постанови Кабінету Міністрів України № 1393 «Про утворення Координаційної ради з питань якості і безпеки життя людини» [224]. Цим документом фактично було визначено формування нового функціонального напрямку державного управління в Україні, який набув узагальнюючого та міжгалузевого стратегічного значення. Міжгалузевий характер Координаційної ради з питань якості і безпеки життя людини (далі Координаційна рада) обумовлюється її персональним складом, який наведено у дод. А. До складу Координаційної ради було включено представників економічного, фінансового, силового, гуманітарного блоків уряду (за посадою); представників законодавчої влади в особі голів постійних комітетів Верховної ради та народних депутатів (за згодою); голів наукових установ та галузевих академій наук, тематика робіт яких напряму пов’язана з питаннями життєдіяльності людини; представників громадськості (громадських організацій, профспілок та їх об’єднань).
Вся работа доступна по Ссылке
