Ідентифікація економічних пріоритетів управління розвитком соціально-економічної інфраструктури регіонів

     

      Процес ідентифікації економічних пріоритетів та розробки відповідних державних і регональних цільових програм, як елемент системи управління якістю життя населення характеризується низкою особливостей та специфічних рис, які відрізняють його від дещо традиційних підходів, в межах яких якість життя населення асоціюється з рівнем розвитку людського потенціалу чи стійкістю соціально-економічного розвитку країни та її регіонів. В даному випадку мова йде не про конкретне змістовне наповнення категорії якості життя в конкретній країні в певний період часу, на основі чого здійснюються висновки про рівень задоволення головних потреб населення (концепція управління розвитком людського потенціалу регіону), та не про досягнуті показники розвитку соціальної, екологічної, економічної сфер, що в сумі визначають стан джерельної бази забезпечення певного рівня якості життя (концепція управління стійким соціально-економічним розвитком регіону). Управління якістю життя населення на основі державних і регональних цільових програм пріоритетного розвитку ґрунтується на відповідному авторському визначенні змісту самої категорії якості життя в межах операційного підходу, відповідно до якого, зазначена економічна категорія визначається як певний рівень задоволення його основних (з погляду раціональних нормативів (стандартів) біологічного і соціального функціонування та розвитку) потреб, який обумовлюється об’єктивними природно-кліматичними умовами, ресурсною забезпеченістю, рівнем суспільно-політичного розвитку, розвитку демократичних інститутів та процесів, станом виробничої і невиробничої сфер економіки, рівнем її інфраструктурного та інноваційного розвитку, рівнем освіти, охорони здоров’я і природоохоронної діяльності.

      Не вдаючись до аналізу конкретного змістовного наповнення категорії операційного управління, яке визначається наведеним авторським тлумаченням якості життя, відмітимо, що досягнення відповідних якісних характеристик життя населення опосередковується певною сукупністю об’єктивних і суб’єктивних умов. До об’єктивних відносяться природно-кліматичні, ресурсні, суспільно-політичні умови , які поєднуються тим, що вони позбавлені можливості змінюватися внаслідок дії з боку державновладного впливу (виключенням є суспільно-політичні умови, але лише у довгостроковій перспективі). Інші чинники мають суб’єктивний характер, тобто набувають певних характеристик в результаті послідовного проведення певної політики урядом чи внаслідок тривалого розвитку певних соціально-економічних процесів. При цьому, виходячи з того, що операційна сфера визначається як об’єкт управління, відповідно, далі мова буде йти про суб’єктивні чинники.

      Вся работа доступна по Ссылке