Динаміка розвитку соціально-економічних процесів за пріоритетними сферами управління якістю життя населення регіонів
Обґрунтування змісту та структури управління якістю життя населення на основі державних цільових програм пріоритетного розвитку як системи чотирьох функціональних напрямків, в межах яких реалізується державно-владний вплив на об’єктивні та суб’єктивні процеси забезпечення зростання якісних характеристик життя громадян (зокрема у наступних галузях: інноваційно-технічної та наукової сфери; розвитку інфраструктури міст, сільської місцевості, промислового і сільськогосподарського виробництва, а також невиробничої сфери; інвестиційної привабливості та інвестиційного процесу в національній економіці; розвитку агропромислового виробництва), потребує розробки конструктивного інструментарію реалізації державної політики в межах аналізованого поліфункціонального напрямку управління якістю життя. Однак вибір елементів передбачуваного до розробки інструментарію має бути обґрунтованим з позиції його відповідності існуючим тенденціям розвитку операційної сфери управління якістю життя. В даному випадку мова йде про існуючі тенденції в агропромисловому виробництві, національному інвестиційному процесі, розбудові інфраструктури країни, її інноваційно-технічній та науково-дослідній сфері розвитку. Аналіз інформаційної бази в напрямку ідентифікації ключових тенденцій і проблем в галузі управління якістю життя населення надасть можливість обґрунтувати методичне та функціональне навантаження механізмів державного управління економікою в межах окреслених елементів структури операційної підсистеми.
Іншим важливим питанням є вибір конструкції аналітичного дослідження процесів розвитку управління якістю життя населення на основі державних цільових програм пріоритетного розвитку. Враховуючи те, що зазначений поліфункціональний напрямок управління має певні особливості у порівнянні з напрямками, які ґрунтувалися на засадах концепцій розвитку людського потенціалу та стійкого соціально-економічного розвитку країни, конструкція аналітичного дослідження зазначених процесів матиме дещо інший вигляд у порівнянні з попередніми його етапами.
Аналіз процесів управління якістю життя на засадах концепцій розвитку людського потенціалу та стійкого соціально-економічного розвитку країни здійснювався на основі індексної методики, яка передбачала усереднення абсолютних та відносних індикаторів із розрахунком інтегральних показників різних рівнів. При цьому слід враховувати, що обидві означені концепції полягають у встановленні якісно-відокремлених груп суспільних відносин і процесів, які характеризуються взаємозалежністю та взаємообумовленістю і у сукупності детермінують змістовно обґрунтовані явища, як то людський потенціал чи стійкий соціально-економічний розвиток. У випадку операційної підсистеми управління якістю життя, в її структурі виокремлено складові, які визначаються певним рівнем взаємообумовленості і зв’язку, але, за великим рахунком, вони мають якісно і змістовно відокремлений зміст із спрямованістю в один напрямок (підвищення рівня якості життя), але різними шляхами та з використанням різних методів. Слід також зауважити, що у деяких випадках проведення міжрегіональних порівнянь є дещо нелогічним, недоцільним, а за деякими індикаторами – неможливим. Аналіз процесів розвитку людського потенціалу виходив з того, що в регіонах країни мешкають громадяни, які відповідно до об’єктивних потреб мають отримати (з погляду на забезпечення розвитку) певні блага, послуги чи умови, виходячи з цього і здійснювався аналіз забезпеченості громадян ними. При цьому цілком очевидним є те, що забезпеченість регіонів на душу населення (або за якоюсь іншою відносною ознакою) цими благами, послугами чи умовами має бути високою та рівномірною. Виходячи з цього ж здійснювався і аналіз процесів управління стійким соціально-економічним розвитком.
Вся работа доступна по Ссылке
