Механізм реалізації цільових програм пріоритетного розвитку регіонів

     

      Поліфункціональний напрямок управління якістю життя населення на основі державних цільових програм пріоритетного розвитку характеризується низкою особливостей, в основі яких полягає одночасний прямий вплив на формування змістовних характеристик життя населення високої якості, а також опосередкований вплив на цей процес, який проявляється у забезпеченні умов економічного зростання країни, що в наслідку дозволяє вирішувати питання підвищення рівня якості життя в ній. Виокремлення операційної сфери управління якістю життя населення є відповіддю на питання відносно того, як у сучасних умовах можливо забезпечити зростання рівня якості життя в країні. В даному випадку мова йде про стратегічні пріоритети, розвиток яких є актуальним в межах п’яти – семирічного горизонту. Такого роду пріоритети, виходячи з закордонної практики, зазвичай отримують вигляд національних проектів чи державних програм розвитку.

      Проблематика розвитку людського потенціалу регіонів країни та забезпечення їх стійкого соціально-економічного розвитку є досить традиційним напрямком, в межах якого зазвичай вирішуються питання підвищення рівня якості життя населення. Однак, навіть сконструйовані з урахуванням даних аналітичного дослідження регіонів України, конструктивні управлінські механізми та процедури є недостатніми з погляду на методологічне і практичне забезпечення вирішення існуючих проблем у цій сфері. Операційна підсистема управління спрямована на вирішення зазначеної проблеми та заповнення тих часток управлінського механізму, в яких виявилися прогалини.

     Функціональне навантаження управління якістю життя населення на основі цільових програм пріоритетного розвитку проявляється у вирішенні найбільш гострих питань в сфері змістовного наповнення якості життя населення регіонів України, які не отримали розвиток в межах раніше проаналізованих традиційних концепцій (розвитку людського потенціалу економіки регіонів та забезпечення їх стійкого соціально-економічного розвитку) та формуванні передумов економічного розвитку регіонів країни, за рахунок чого передбачається забезпечити продуктивну зайнятість і матеріальне наповнення конструктивного інструментарію процесів реалізації вищеокреслених традиційних концепцій.

      Зміст, структура та характер зв'язків між функціональними напрямками управління якістю життя (управління розвитком агропромислового виробництва; управління розвитком інфраструктури міст, сільської місцевості, промислового і сільськогосподарського виробництва, а також невиробничої сфери; управління інноваційно-технічною та науковою сферою; управління інвестиційною привабливістю та інвестиційним процесом в національній економіці), а також результати аналітичного дослідження процесів, які мають місце в межах зазначених напрямків у сучасних умовах, надають можливість сконструювати механізм, спрямований на забезпечення ефективного управління якістю життя населення на основі цільових програм пріоритетного розвитку регіонів. Механізм реалізації цільових програм пріоритетного розвитку регіонів визначається як система принципів, методів, цілей та інструментів, спрямованих на одночасне формування змістовних складових якісних характеристик життя високого рівня та опосередкований вплив у цьому ж напрямку за рахунок стимулювання процесів інтенсивного економічного зростання і соціального розвитку країни.

      У основі зазначеного механізму полягає низка принципів, до складу яких віднесено: – ефективність: кожен з означених напрямків управління, незважаючи на соціальний характер проблематики управління якістю життя, має бути економічно ефективним та, окрім усіх інших вигід, призводити до створення додаткової вартості і стимулювати її подальшу генерацію;

      – пропорційність та стійкість: високий рівень взаємозв’язаності і взаємообумовленості означених сфер управління між собою, а також між поліфункціональними сферами управління якістю життя, обумовлює потребу забезпечення пропорційності окремих елементів і загальної стійкості системи більш високого рівня, так як диспропорції та екстерналії є деструктивними чинниками вирішення означених питань;

      – гнучкість: операційна підсистема, окрім зв’язків із внутрішнім середовищем управління якістю життя, характеризується наявністю значної кількості зв’язків із об’єктами та процесами зовнішнього середовища, більшість з яких завдає об’єктивного впливу на неї, що обумовлює потребу забезпечення її адаптивності до умов зовнішнього середовища та ситуацій, які складаються у внутрішньому;

      – оптимальність: реалізація поліфункціонального напрямку управління якістю життя населення на основі державних цільових програм пріоритетного розвитку потребує створення відповідного управлінського апарату, який має відповідати критеріям достатності та оптимальності. Слід також враховувати те, що операційна підсистема, попри її важливість, не є пріоритетною у порівнянні з іншими поліфункціональними напрямками, що визначає потребу оптимального їх співвідношення в частині ресурсного забезпечення.

      Вся работа доступна по Ссылке