Інституціональна сутність інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості

     

      Визначень інвестиційного клімату теж існує безліч. За дослідженнями Є. Ясіна, Л. Григор’єва, О. Кузнєцова, Ю. Данилова та А. Косигіної, інвестиційний клімат трактується як «набір факторів, специфічних для даної країни й визначаючих можливості та стимули фірм до розширення масштабів діяльності на основі здійснення продуктивних інвестицій, створення робочих місць, активної участі в глобальній конкуренції [34]». Тобто, це – широка сукупність економічних, соціальних, правових та суспільно-політичних умов, що обумовлюють збалансованість інтересів усіх учасників інвестиційного процесу: як інвесторів, так і соціально-економічної системи, в яку залучаються інвестиції. У концепції Б.В. Губського інвестиційний клімат визначається в контексті інтересів інвестора. На його думку, це – «потенційні можливості тієї чи іншої країни приймати капітал у певних масштабах і формах, умови його використання із забезпеченням достатнього для інвестора прибутку (доходу) при припустимому рівні ризику» [35]. З позиції економічного зростання та суспільного прогресу в контексті концепції соціальної солідарності інвестиційну привабливість досліджено Світовим банком [36]. Провідна ідея такого аналізу – сприяти розробці соціально-економічних механізмів поліпшення привабливості інвестиційного клімату в інтересах усіх верств (страт) населення.

      У цьому контексті доцільно навести окремі положення концепції Світового банку стосовно тлумачення та уявлення про сутність і розмаїття властивостей інвестиційного клімату, його впливу на ефективність економічного зростання й суспільного прогресу. Зазначена концепція базується на вивченні проблем інвестиційного клімату 53 країн, що розвиваються, обстеженні близько 30 тис. компаній, порівняльному аналізі нормативної бази 130 країн світу.

      Аналізуючи основні результати й висновки проведеного міжнародного дослідження, які наведено в «Доповіді про світовий розвиток – 2005», можна побачити, що новий підхід до уявлення сутності інвестиційного клімату відповідає концепції соціальної солідарності як моделі суспільного прогресу. Простежується це, починаючи вже з самого визначення інвестиційного клімату, яке застосовується Світовим банком, де акценти зроблено саме на тому, що інвестиційний клімат повинен сприяти розширенню масштабів діяльності компаній, завдяки їхнім продуктивним інвестиціям у створення якісно нових робочих місць, узгоджуючи, у такий спосіб, гармонізацію взаємодії різної природи соціальних функцій інвесторів та суспільства.

      Таким чином, інвестиційний клімат (у сучасній трактовці Світового банку) являє собою систему специфічних для конкретної країни факторів, що визначають можливості компаній та формують у них стимули для здійснення продуктивних інвестицій, утворення нових робочих місць і розширення їхньої діяльності. При цьому політика та дії органів державного управління відіграють ключову роль у формуванні привабливого інвестиційного клімату, впливаючи на витрати, ризики та обмеження на шляху розвитку конкуренції.

      Контекст соціальної солідарності простежуються й у головних положеннях бачення сутності інвестиційного клімату, що означені в Передмові до Доповіді.

      Так, по-перше, головна мета інвестиційного клімату ідентифікується з таким аспектом соціальної солідарності, як необхідність його поліпшення в інтересах усіх прошарків населення та соціальних спільнот, і має дві складові. Перша спрямована на узгодженість інтересів та взаємодії окремих компаній і суспільства, друга – інтересів та взаємодії усіх типів компаній між собою.

      У Доповіді зазначається, що головна мета поліпшення інвестиційного клімату полягає в тому, що, з одного боку, це повинно «задовольняти інтереси суспільства в цілому, а не тільки компаній», з другого, – «режим сприятливого інвестиційного клімату повинен розповсюджуватись на компанії усіх типів, а не тільки на крупні чи впливові фірми», наприклад, ті, що володіють необхідними політичними зв’язками чи мають характер транснаціональних.

      Реалізація зазначеної мети – поліпшення привабливості інвестиційного клімату, – за оцінками Світового банку, у свою чергу, обумовлює дію такого аспекту соціальної солідарності, як формування якісно нової (продуктивної) соціальної (соціально-професійної) структури суспільства в цілому, завдяки розширенню більшої кількості та кращої якості можливостей працевлаштування людей, узгоджуючи, у такий спосіб, дію різної природи соціальних функцій суспільного поділу праці для прогресу та продуктивності суспільства.

      У Доповіді зазначається, що розширення можливостей працевлаштування, завдяки сприятливому інвестиційному клімату, сприяє, з одного боку, тому, що «люди самі починають інвестувати свою освіту та професійну підготовку, доповнюючи, тим самим, суспільні зусилля по розвитку людського потенціалу», з другого, у той же час, «компанії з більш високою ефективністю виробництва в умовах сприятливого інвестиційного клімату мають можливості підвищувати рівень оплати праці та вкладати більше коштів у професійну підготовку персоналу». Окрім того, забезпечення майбутніх перспектив для молоді, завдяки створенню більшої кількості та кращої якості робочих місць, означає «створення більш справедливого, гармонійного та вільного від конфліктів світу». По-друге, ключовою позицією привабливого інвестиційного клімату в концепції Світового банку є те, що він сприяє реалізації дії такого аспекту соціальної солідарності, як забезпечення суспільного прогресу та продуктивності на основі впровадження нових знань, а не тільки задоволенню інтересів компаній у можливостях одержання прибутків. У Доповіді зазначається, що заходи стосовно покращання інвестиційного клімату не мають обмежуватися «зниженням витрат на підприємницьку діяльність». Найбільше занепокоєння в компаній викликає та обставина, що вони всюди «стикаються з перепонами, які знижують їхні можливості по впровадженню нових технологій та підвищенню продуктивності».

      У цьому контексті робиться висновок, що привабливий інвестиційний клімат має забезпечувати компаніям можливості не тільки отримувати прибутки. Актуалізується необхідність досягнення збалансованості економічних ефектів привабливого інвестиційного клімату з позиції інтересів як інвесторів, так і суспільства. Коли б метою було лише отримання прибутку, можна було б обмежитися концентрацією уваги «тільки на питаннях мінімізації затрат та ризиків». Питання розглядається в іншій площині. Мова йде про необхідність забезпечення збалансованих позитивних результатів для суспільства загалом. «Багато видів витрат та ризиків повинні покриватися самими компаніями. Зменшення ж обмежень на розвиток конкуренції розширяє можливості, стимулює запровадження інновацій і сприяє тому, що результатами підвищення суспільної продуктивності користуються не лише компанії, але й споживачі та працюючі».

      Вся работа доступна по Ссылке