Таксономічний метод аналізу та оцінки інвестиційних ризиків

     

      Методологія, що пропонується для визначення ризиків соціально-економічного середовища враховує, певною мірою, досвід як теоретичних, так і практичних напрацювань у цій галузі.

      Раніше також зазначалось теоретичне положення, за яким ризики можна вимірювати мірою відхилення від еталону рівня інвестиційної привабливості (релевантності) соціально-економічного середовища у будь-який поточний момент часу.

      Для уточнення слід зазначити, що у контексті наведеного теоретичного положення висувається гіпотеза, за якою наявність ризиків обумовлюється небажаними відмінностями реального поточного стану профілю соціально-економічного середовища від його еталону (ідеальної моделі). Тому аналіз і оцінка інвестиційних ризиків можуть мати таку модель.

      За ідеальний стан чинників, що використовуються у дослідженні розвитку соціально-економічного середовища береться такий їхній рівень, який відповідає точці повної визначеності [72, 142]. Для кількісного вимірювання рівня визначеності використовується шкала від 1 до 5 балів, причому оцінки можна вказувати зі знаком “+” (дещо вище вибраного балу) або “-” (дещо нижче вибраного балу). Тобто використовується спеціальним способом побудована шкала, яка базується на 5-ти бальній оцінці за правилом σ. Це означає, що коли експерт сумнівається в точності своєї оцінки він може вибрати трохи більшу чи трохи меншу оцінку.

      Наприклад, коли піддається сумніву точна оцінка в 4 бали, то може бути використана оцінка дещо вище вибраного балу – 4+σ (4,3 бала) або трохи нижче вибраного балу – 4 - σ (3,7 бала). Для крайніх оцінок використовується лише один формат неточності: для 1 бала – це 1+σ, для 5 балів – це 5 - σ. Оцінка “1-” прирівнюється до “1”, а “5+” - до “5”. Такий підхід створює звичні для експертів умови оцінок. Істотних проблем із використанням шкали оцінок зі знаками “ + ” та “ - ” не виявлено.

      На практиці для роботи експертів застосований метод втілюється у використання такої шкали: 1,0; 1,3; 1,7; 2,0; 2,3; 2,7; 3,0; 3,3; 3,7; 4,0; 4,3; 4,7; 5,0. Для зручності проведення розрахунків використовується 50 бальна шкала. Між шкалою оцінок, якою користуються експерти та шкалою, яка використовується у подальших розрахунках й аналізі стану соціально-економічного середовища існує таке співвідношення: шкалі оцінок 1, 1+, 2-, 2, 2+, 3-, 3, 3+, 4-, 4, 4+, 5-, 5 поставлена у відповідність шкала 10, 13, 17, 20, 23, 27, 30, 33, 37, 40, 43, 47, 50 балів.

      На основі експертних оцінок, що увійшли у довірчий інтервал (побудований за правилом ā  2σ), розраховується їхнє середнє арифметичне, яке власне й використовується як головний елемент у визначенні рівня привабливості соціально-економічного середовища. Відомо, чим менший довірчий інтервал, чим менша варіація експертних оцінок, тим точніше здійснена оцінка рівня привабливості чинника. Без врахування такої властивості як варіація експертних оцінок, погіршується достовірність визначення привабливості досліджуваного чинника. Тому для кожного показника розраховується також достовірність проведеного заміру його привабливості - коефіцієнт варіації відповідних експертних оцінок. Коефіцієнт варіації можна ще трактувати ризиком помилковості отриманої середньої арифметичної оцінки рівня привабливості.

      Таким чином, привабливість будь-якого соціально-економічного чинника характеризується одночасно двома складовими: середнім значенням експертних оцінок та їхнім коефіцієнтом варіації. Тобто по суті є інтегральною характеристикою.

      Вся работа доступна по Ссылке