Регіональні наукові центри НАН та МОН України як інструмент реалізації інвестиційної політики інноваційного розвитку
Безперервна потреба удосконалення соціально-економічних механізмів державної політики щодо формування структурно-інноваційної моделі розвитку національної економіки та її технологічна відсталість від розвинених економік світу зумовлюють пошук підходів, адекватних, зокрема, територіальній організації наукового потенціалу країни. Тому у даному дослідженні проблема інвестиційної привабливості досліджується у контексті ефективності функціонування територіальних наукових комплексів, якими є регіональні наукові центри НАН України, а також регіональних економік.
Для структурного аналізу інвестиційної привабливості регіональних економік за рівнем їхнього економічного розвитку з урахуванням характерних особливостей реального інвестиційного процесу, використовується інтегральний показник, складовими якого виступають ВРП та інвестиції в основний капітал у розрахунку на одну особу населення, які у своїй взаємодії утворюють комплексну характеристику інвестиційно-інноваційного потенціалу регіонів та національної економічної системи загалом.
Можливість розрахунку такого інтегрального показника (індексу інвестиційної привабливості) за зазначеними його складовими забезпечується нормуванням значень кожного із них їхніми величинами середніх квадратичних відхилень.
Інтегральний індекс інвестиційної привабливості (Ip) розраховується з урахуванням вагових коефіцієнтів його чинників. Коефіцієнт значущості одного чинника визначається питомою вагою його дисперсії у загальній дисперсії обох чинників.
Розраховані рівні інвестиційної привабливості регіональних економік за інтегральним індексом наведено у табл. 1 додатку С.
Інвестиційно-привабливими регіонами можна вважати, наприклад, ті із них, де значення показників ВРП та інвестицій в основний капітал у розрахунку на одну особу населення перевищують або дорівнюють цим показникам загальнодержавного рівня.
Як засвідчує аналіз динаміки значень інтегрального показника інвестиційної привабливості регіонів упродовж 1990 [82, ], 1996-2005 років (табл. 1, 2 додатку С) кількість економічно привабливих регіональних економік зменшилась з 12 у 1990 році до п’яти у 2005 році, тобто у 2,4 разу. Таким чином, можна вважати, що за вказаний період за означеним показником інвестиційна привабливість національної економічної системи в цілому погіршилась у 2,4 разу.
У 1990 році серед 12 інвестиційно-привабливих регіонів були: Запорізька (1 ранг) область, м.Київ (2), Полтавська (3), Харківська (4), Дніпропетровська (5), Миколаївська (6), Черкаська (7), Одеська (8), Львівська (9), Херсонська (10), Луганська (11) та Сумська (12) області.
У 2005 році таких регіонів стало вже лише п’ять: м.Київ (1 ранг), Донецька (2), Дніпропетровська (3), Полтавська (4) та Запорізька (5) області.
Таким чином, упродовж 1990-2005 років відбулася різка деформація привабливості національної економічної системи у географічному просторі у бік концентрації цього потенціалу у її східних регіонах та втрати у решти територій.
Особливості вказаного процесу можна простежити, зокрема, за динамікою інвестиційної привабливості регіональних економік окремо за рівнем виробництва ВРП та рівнем інвестицій в основний капітал на одну особу населення.
Вся работа доступна по Ссылке
