Концепція кластерного розвитку інноваційного потенціалу як інституціональна основа поліпшення ефективності національної економічної системи

     

      Аналіз інноваційного потенціалу економічної системи країни у розрізі регіональних економік засвідчує наявність суттєвих диспропорцій його територіального формування та розвитку. Особливості поляризації такого асиметричного розвитку відображають дані табл. 1, 2, 3 додатку D.

      Так, аналіз розподілу людського капіталу інноваційного розвитку (K компонента інноваційного потенціалу, табл. 1 додатку D) за регіональними економіками засвідчує, що найвищий його потенціал концентрується, переважно, там, де розташовані регіональні наукові центри НАН України. Така закономірність простежується як за узагальненими показниками, так і окремими його складовими. Тому інвестиційно-привабливими за рівнем людського капіталу інноваційного розвитку, у першу чергу, є регіональні економіки, де функціонують зазначені наукові центри.

      За людським капіталом інноваційного розвитку (у розрахунку на 10 тис. осіб економічно активного населення регіону) до інвестиційно-привабливих можна віднести: м.Київ (6328 осіб), Харківську (3554 особи), Львівську (2584 особи), Одеську (2517 осіб) та Дніпропетровську (2457 осіб) області. Найменш привабливими за цим показником є: Закарпатська (1221 особа), Київська (1353 особи), Кіровоградська (1478 осіб) та Чернігівська (1560 осіб) області. Міжрегіональна асиметрія складає 5,2 разу. За кількістю дослідників інвестиційно-привабливими є: м.Київ (243 особи), Харківська область (97 осіб), м.Севастополь (47 осіб) та Дніпропетровська (43 особи) область. Найменш привабливими – Хмельницька (одна особа), Житомирська (п’ять осіб), Рівненська (п’ять осіб), Тернопільська (сім осіб), Волинська (вісім осіб) та Вінницька (вісім осіб) області. Асиметрія – 183,8 разу.

      За науковим потенціалом суспільної практики інвестиційно-привабливими є: м.Київ (85 осіб), Харківська (65 осіб), Львівська (37 осіб), Одеська (37 осіб) області, м.Севастополь (32 особи), Тернопільська (31 особа) та Дніпропетровська (27 осіб) області. Найменш привабливими – Київська (7 осіб), Закарпатська (10 осіб), Чернігівська (10 осіб), Житомирська (11 осіб) та Кіровоградська (12 осіб) області. Асиметрія – 11,6 разу. За потенціалом поповнення людського капіталу інноваційного розвитку (студенти вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації) інвестиційно-привабливими є: м.Київ (3722 особи), Харківська (1849 осіб), Тернопільська (1228 осіб), Одеська (1100 осіб), Львівська (1095 осіб) та Сумська (1001 особи) області. Найменш привабливими – Закарпатська (339 осіб), Київська (341 особа), Кіровоградська (415 осіб), Житомирська (451 особи) та Чернігівська (475 осіб) області. Асиметрія – 11 разів.

      Таким чином, аналіз людського капіталу загалом та його складових, зокрема, за регіональними економіками відтворює характерну закономірність, яка полягає в тому, що інвестиційно-привабливими є ті із них, де розташовані регіональні наукові центри НАН України. Підтверджується зазначена закономірність і за інтегральним індексом людського капіталу інноваційного розвитку (табл. 1 додатку D). Найменш привабливими, переважно, є регіональні економіки, що входять до складу Західного наукового центру, або ті, що не охоплюються жодним із них: Вінницька, Житомирська, Київська та Чернігівська області. За рівнем інвестиційної підтримки науково-дослідницької діяльності (F компонента інноваційного потенціалу) регіональні економіки, в яких розташовані наукові центри (за винятком Львівської області) мають ранги з першого по десяте місце (табл. 2 додатку D, ранги інтегрального індексу Uf).

      За рівнем наукоємності ВРП (табл. 2 додатку D) регіональні економіки, в яких є наукові центри попадають в інтервал з першого по 12 місце: Харківська область (найвища наукоємність ВРП, перший ранг), м.Київ (другий ранг), м.Севастополь (третій ранг), Дніпропетровська (шостий ранг), Львівська (восьмий ранг) області, АР Крим (дев’ятий ранг), Донецька область (12 ранг). Асиметрія складає 61 раз.

      Упорядкування регіональних економік за їхньою питомою вагою у загальних витратах на НДДКР засвідчує, що ті із них, де розташовані наукові центри мають від першого по 12 ранг: м.Київ (40,9%, перший ранг), Харківська (15,8%), Дніпропетровська (10,1%), Донецька (5,1%), Запорізька (4,5%), Миколаївська (4,3%), Львівська (3,1%), Одеська (2,3%), Сумська (2,1%), Київська (1,7%) області, АР Крим (1,7%) та м.Севастополь (1,5%). Причому, сукупна питома вага м.Києва, Харківської, Дніпропетровської, Донецької, Львівської та Одеської областей у загальній наукоємності ВВП країни складає 77,3%. Загалом витрати на НДДКР від ВВП в Україні складали 1,17%. Для порівняння: в Японії – 3,2%, США – 2,72%, ЄС-15 – 1,97%, ЄС-25 – 1,87%, Китаї – 1,51%, Індії – 1,45%, Росії – 1,25% [264].

      Наведений аналіз теж виявляє тенденцію залежності привабливості регіональних економік за F компонентою від наявності в них наукових центрів, як це простежується за K компонентою інноваційного потенціалу.

      Упорядкування регіональних економік за інтегральним індексом результативності інноваційної діяльності (R компонента інноваційного потенціалу, табл. 3 додатку D) виявляє в цілому ту ж закономірність, що була характерна для K і F компонент інноваційного потенціалу, хоча і не настільки явно.

      Вся работа доступна по Ссылке