Вплив політичних факторів на інвестиційну привабливість соціально-економічного середовища та формування соціального капіталу
Важливим фактором інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища (інвестиційного клімату) є його політична складова. Знання стану й особливостей розвитку політичного середовища, характеру і тенденцій його змін багато в чому визначають ефективність інвестиційних та інноваційних процесів. Реальна оцінка соціально-політичних процесів, що відбуваються в суспільстві, дає змогу істотно знизити ризики підприємницької діяльності, а також ризики інвестиційно-інноваційного середовища загалом.
Вивченню особливостей розвитку політичної складової соціально-економічного середовища приділяється особлива увага в усьому світі. Цей аспект аналізу, зазвичай, посідає провідне місце у великих міжнародних комерційних проектах, його досліджують найвпливовіші банки світу.
Знання характеру та інтенсивності розвитку суспільно-політичних процесів обумовлює можливість державним органам управління, підприємцям та іншим зацікавленим суб’єктам економічної діяльності обрати правильну стратегію своїх дій, прорахувати вірогідний вплив політичних факторів як на інвестиційну привабливість соціально-економічного середовища, так і на запрограмований результат і досягнення успіху, а також спрогнозувати перспективу імовірного виникнення інвестиційних ризиків за рахунок чинників політичної складової.
Рівень суспільно-політичних ризиків, притаманних соціально-економічному середовищу безпосередньо взаємопов'язаний з мірою соціальної довіри, яка, у свою чергу, сприяє розвитку й накопиченню людського та соціального капіталів, що обумовлюють ефективність та привабливість економічної системи загалом.
Неекономічні фактори: довіра, лояльність та правдивість, як засвідчують дослідження К.Ерроу, досить значимі в системі економічних взаємовідносин і є корисними суспільними благами, що «мають реальну практичну економічну цінність; вони підвищують ефективність системи, дозволяють виробляти більше матеріальних і нематеріальних благ, які мають високу суспільну цінність. Але вони не є товаром, торгівля ними на відкритому ринку технічно нездійсненна і взагалі безглузда» [292]. Фактор «довіри» є важливим компонентом практично будь-яких економічних моделей [293].
У дослідженнях проблем ризику Е.Гідденса з довірою пов’язується світ «нормальних проявів» повсякденного життя, в силу чого його суспільні ризики набувають латентного характеру і соціально-економічне середовище стає прогнозованим і передбачуваним. «Світ «нормальних проявів», − зазначає учений, − є дещо «більше, ніж просто взаємно підтримуюча демонстрація взаємодій, які розігруються індивідами один для одного. Життя як «нормальне» і «передбачуване» саме і конституює рутинна практика індивідів, просторово-часові шляхи проходження яких пересікаються між собою у контексті повсякденного життя… Довіра є стрижневим фактором для взаємозв’язку між повсякденною рутиною та нормальними проявами. В ситуації повсякденного життя елементарна довіра виражається як «винесення за дужки» можливих подій чи проблем, які за певних обставин можуть стати причиною для занепокоєння» [294, с. 121]. Тобто завдяки довірі суспільні ризики в умовах повсякденності стають певною мірою не актуалізованими.
Можливість не актуалізації суспільних ризиків Е.Гідденс конструює за допомогою моделі «захисного кокона». З цього приводу він зазначає, що «безподійний характер більшої частини повсякденного життя є результатом відпрацьованої пильності, придбаної довготривалим навчанням, і має вирішальне значення для захисного кокона, на створення якого спрямовані усі упорядковані дії» [294, с. 122]. За наявності такого «кокона» соціально-економічне середовище набуває ознак привабливості.
Механізм «захисного кокону» – це «покрив довіри, завдяки якому можлива підтримка стійкого Umwelt`a. Цей субстрат довіри є і умовою, і результатом рутинізації світу «без подій» − універсумом актуальних і можливих подій, рамками яких обмежена нинішня діяльність індивіда, а також його плани на майбутнє, для яких більша частина поточних подій «не суттєва», з точки зору даного індивіда. Довіра у цьому випадку поєднує в собі актуальні і потенційні події фізичного світу, а також взаємодію та діяльність у соціальному житті» [294, с. 123].
Вивчаючи проблему ризику в контексті культурної парадигми М.Дуглас, зокрема зазначає, що «мова ризику зарезервована в якості спеціалізованого лексикону для політичних розмов про небажані результати». «Нейтральний словник ризику – це все, чим ми володіємо для наведення мосту між відомими фактами буття та творенням моральної спільності… Слова «ризик», «небезпека» і «гріх» використовуються у всьому світі, щоб здобути або підірвати довіру до політики, захистити або індивідів від хижацьких інститутів, або інститути від хижих індивідів» [295].
Вся работа доступна по Ссылке
