Інноваційний контекст впливу динаміки змін політичного середовища на його інвестиційну привабливість
Аналіз динаміки розвитку політичного середовища обумовлює можливість встановити, якою мірою зміни в ньому мають загалом бажаний чи небажаний характер для поліпшення інвестиційної привабливості. Вплив таких змін на особливості розвитку інноваційних процесів в соціально-економічному середовищі. А напрям та їх інтенсивність мають слугувати підгрунтям для оцінки рівня впливу політичних детермінант при визначенні міри поліпшення привабливості інвестиційного клімату для інноваційного розвитку економіки.
Досліджуючи вплив політичних змін в українському суспільстві на характер інноваційного розвитку економіки доцільно хоча би фрагментарно простежити хронологію політичних подій, що відбувалися у період новітньої доби України. При цьому увага переважно акцентується на подіях, що мають загальносуспільний характер, зачіпають інтереси практично кожного громадянина країни, формують глибинні основи культури становлення громадянського суспільства, впливають на загальний характер інноваційного розвитку економічних процесів. Такими подіями, у першу чергу, виступають президентські та парламентські вибори.
Так, першого грудня 1991 р. було обрано першого Президента України. А вже у червні 1993 р. у Донбасі розпочався безстроковий страйк шахтарів, який міг втягнути країну у затяжну економічну кризу. З метою нормалізації політичної та економічної ситуації, Верховна Рада України задовольнила вимогу страйкарів і призначила на вересень 1993 р. спочатку консультативний референдум щодо (не) довіри президенту і парламенту, а, після політичних консультацій, за два дні до референдуму відмінила його, призначивши на 27 березня 1994 р. дострокові парламентські та на 26 червня того ж року дострокові президентські вибори.
Проте повністю обрати Верховну Раду не вдалося. У зв’язку з чим на 10 грудня 1995 р. були призначені вибори народних депутатів України у 45 виборчих округах, де вибори були відкладені на один рік відповідно до Постанови Верховної Ради України від 7 грудня 1994 р. «Про відкладення призначення виборів народних депутатів України у виборчих округах, де вибори тричі визнавались такими, що не відбулися, або депутата не було обрано».
29 березня 1998 р. відбулися чергові вибори до Верховної Ради України.
Треті вибори Президента України відбулися у 1999 р. (31 жовтня – перший тур, 14 листопада – другий).
У грудні 1999 р. ініціативні групи громадян України виступили з пропозицією проведення всеукраїнського референдуму щодо деяких питань державного устрою країни. 15 січня 2000 р. Президент України Л.Кучма видав указ № 65/2000 про проведення 16 квітня 2000 р. всеукраїнського референдуму за народною ініціативою про внесення змін до Конституції України. 16 квітня 2000 р. такий референдум відбувся. Проте його результати імплементовані не були.
Зимою-весною 2001 р. країну охопила глибока політична криза. Причиною стали справи Г.Гонгадзе та М.Мельниченка. Опозиція вирішила скористатися нагодою, щоб змінити владу в країні. Були організовані масові акції протесту. Відбулися сутички з правоохоронцями (9 березня 2001 р. біля пам’ятника Т.Шевченку). Наприкінці весни політична активність опозиції пішла на спад.
Все ж наступні парламентські вибори 31 березня 2002 р. відбулися під сильним впливом політичних подій зими-весни 2001 р. На політичну арену вийшли нові політичні сили. Утворилося два «центри впливу»: навколо «партії влади» - «За єдину Україну» та навколо лідера опозиційного центру – лідера блоку «Наша Україна» В.Ющенка. Цей опозиційний центр став у майбутньому головною впливовою силою президентської виборчої кампанії 2004 р. Самі президентські вибори 2004 року відбувалися у такому політичному напруженні, що для досягнення результату знадобилося три етапи голосувань – 31 жовтня, 21 листопада і 26 грудня. 26 грудня 2004 перевагу одержав В.Ющенко і вступив на посаду Президента України 23 січня 2005 р.
