Теоретико-методологічні засади формування постіндустріальної економіки знань

     

      Кризові явища, обумовлені системними потрясіннями капіталістичного суспільства на початку XX ст., призвели до того, що співвідношення в розвитку науково-технічної і гуманітарної сфер суспільства було вкрай деформованим. Причиною тому була орієнтація на побудову "суспільства споживачів", у якому філософія, господарська етика, інші гуманітарні науки вже не виконували своїх основних функцій - пошуку, усвідомлення і перенесення в науку і практику гуманітарних цінностей.

      Дослідження позитивістської філософії і "чистої науки" привели до того, що відбулось знецінювання віри в людину як суб'єкта історії. Наука перестала бути носієм своєї суспільної функції, стаючи "технологією життєдіяльності", посібником з експлуатації суспільства як продуктивного механізму.

      Орієнтація соціально-економічної думки в США на початку XX ст. на промислове зростання і активний розвиток економіки спричинив виникнення такої течії, як прагматизм. Дана ідеологія намагалась не тільки науково обґрунтувати практичне значення теоретичного знання, але й розглянути конкретний інструментарій для орієнтації людини в реальному житті. Пріоритетом стала віра в соціально-економічний прогрес шляхом інтенсивного розвитку науково-технологічної сфери.

      За останні три століття головне джерело добробуту в ринкових економіках трансформувалося із сфери природних ресурсів (землі і відносно некваліфікованої праці), через матеріальний капітал (будівлі, машини і обладнання, фінанси), у нематеріальний капітал (знання та інформацію різних видів), який може бути втілений у людях, організаціях чи фізичних активах. Для відображення всієї сукупності радикальних економічних змін, М. Кастельс в оригінальній роботі «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура» 1996 р. використовував термін «нова економіка», ядром і матеріальною базою якої стала інформаційна революція останньої чверті ХХ ст. Сьогодні поняття «нова економіка» розглядається в двох основних значеннях – вузькому і широкому. Так, у вузькому сенсі «нова економіка» – це сфера виробництва і розповсюдження інформаційних технологій. Поняття «нової економіки» в широкому значенні описує новий тип макроекономічного розвитку, при якому довгострокове зростання не порушується інфляцією і не переривається рецесією. У цілому, «нова економіка»:

      - зростає без очевидних загроз рецесії;

      - продовжує розширюватися без інфляційних стрибків;

      - постійно реструктуризується для більшої ефективності та продуктивності;

      - поповнюється і оновлюється за рахунок нових технологій і капітальних інвестицій;

      - функціонує без надмірного боргу (державного або приватного);

      - зберігає збалансований бюджет;

      - є глобальною і експортноорієнтованою.

      Іншим наслідком розвитку техносфери є те, що вона в період свого розквіту стала досить агресивною стосовно зовнішнього середовища - соціосфери і внутрішнього світу самої людини. "Науково-технічний прогрес, формуючи техносферу як цивілізаційну складову культури в її всеосяжному змісті, - підкреслює Е. Азроянц, - постійно руйнує соціальні засади, на яких він виникає, деформує соціальні інститути, характер відносин, звичаї і вдачі, вимагає змін соціальної структурованості й організаційних форм і принципів . Знання, що породило техносферу і стало їй іманентним, у моральному відношенні стало їй нейтральним. Лише продукти реалізації технократичного знання мають гуманну або антигуманну спрямованість. Однак ні сама по собі техносфера, ні самі по собі технократичні знання не можуть бути відповідальними за свою аморальність і антигуманність, тому що носієм знання і його користувачем, причому свідомим користувачем, є людина. Саме з нею пов'язаний попит, і на ній лежить відповідальність за їх використання.

      У 1959 р. професор Гарвардського університету Д. Белл на міжнародному соціологічному семінарі в Зальцбурзі вперше використав термін "постіндустріальне суспільство" для позначення такого соціального устрою, де за допомогою технологізації індустріальний сектор втрачає своє значення, а головною продуктивною силою стає наука, причому потенціал цього суспільства залежить від масштабів доступної інформації та знань.

      Вся работа доступна по Ссылке