Науково-методичні засади дослідження системних науково-технолгічних перетворень національних економік
Ускладнення структури економічних систем, прискорення науково-технічного прогресу та глобалізація господарського життя знаменують перехід світової економіки до так званої "епохи біфуркацій", за якої динамічні глибинні соціально-економічні перетворення зачіпають економіку практично всіх країн світу, посилюючи її нестійкість та нерівновагу. Стверджуючи, що нестабільність, непередбачуваність та мінливість "парадоксальним чином стають найбільш стійкою характеристикою нинішньої епохи" , сучасні дослідники акцентують увагу на необхідності концептуального усвідомлення радикальних перетворень економічних систем у новітньому парадигмальному контексті на основі критики стадіально-лінійних моделей суспільного розвитку та вироблення принципово нових підходів до нього як до відкритого, альтернативного та динамічного процесу.
Аналіз творів вітчизняних та зарубіжних дослідників підтверджує тезу, згідно з якою "вагомі заперечення й ґрунтовна критика неоліберальної ортодоксії з боку всіх суспільних наук, включаючи економіку, невпинно зростають. Вони досягли досить критичної маси, дозволивши говорити про зміну парадигми вивчення трансформацій".
Зауважимо, що осмислення накопиченого досвіду соціально-економічних перетворень на межі XX—XXI ст. сприяло появі публікацій, у яких проблематика трансформації економічних систем виводиться на рівень теоретичних узагальнень. Водночас на сьогодні у економічній теорії не існує ні єдиного визначення поняття "трансформація", ні загальної теорії економічних трансформацій. "Якщо термін "трансформація" має достатньо точне лексичне значення (дослівний переклад із латинської означає "наскрізь, через форму" (trans -через, formatio - форма)) і дає змогу вченим розуміти під трансформацією дещо схоже, - зазначає Г. Івлєва, - то загальна теорія економічних трансформацій не вимальовується навіть віддалено. Водночас необхідність у ній відчувається все гостріше, оскільки за наявності величезної кількості відповідних теорій та концепцій до цього часу не вирішені найважливіші проблеми трансформаційної економіки".
Досліджуючи теоретико-методологічне підґрунтя економічної транзитології як загальної теорії міжсистемних трансформацій, можна виокремити такі основні підходи стосовно аналізу соціально-економічних перетворень.
1. Детерміністський, заснований на абсолютизації реальних тенденцій господарського розвитку, визнанні неминучості перемоги певного напряму суспільного поступу, запереченні випадковості й невизначеності, та історико-генетичний, заснований на ідеях еволюціонізму, генетичної спадковості, мінливості та залежності від минулого.
2. Кібернетичний, в основі якого - розуміння економічної системи, як такої, що здатна до сприйняття, переробки інформації та обміну нею, самоорганізації (адаптації), самонавчання (накопичення досвіду), самоуправління (цілеспрямованого руху), оберненого зв'язку, та некібернетичний, заснований на дослідженні найважливіших характеристик системи, що виступають як концентрація її основних властивостей, та виокремленні критеріїв класифікації, зміна яких є свідченням переходу системи до нової якості.
3. Дослідження трансформації економічних систем як внутрішньої складової процесів глобальної економічної динаміки (еволюційний, інституційний, діалектико-формаційний, соціокультурний (цивілізаційний), системно-структурний, синергетичний підходи) та виокремлення процесів трансформації економічних систем як самостійного предмета дослідження (концепції перехідної економіки, патоекономіки, циклічності, криз та катастроф тощо).
Загальновизнано, що в основі сучасного розвитку методології наукових пошуків лежить "новий діалог людини із природою", усвідомлення того, що об'єктом економічних досліджень є складні, такі, що саморозвиваються, людинорозмірні системи. Відтак на особливу увагу заслуговують теоретико-методологічні новації синергетичного, еволюційного та інституційного підходів до дослідження трансформації економічних систем.
Вся работа доступна по Ссылке
