Науково-методологічні основи концепції міжнародного трансферу знань
Проблема досягнення високих темпів економічного зростання - абстрактно вирішене завдання. У світовій практиці сьогодні порушується питання про стійкість економічного розвитку, яку розуміють як довгострокове юслідовне поліпшення життя поколінь, що змінюють одне одного.
В 70-ті роки XX ст. Д.Хартвиком було сформульовано основне правило стійкого розвитку, різниця між ринковою ціною ресурсу і граничних витрат його добування повинна інвестуватися у відтворений або сукупний капітал, шо складається з постійного, природного і людського капіталу. Даний висновок дав імпульс для розростання існуючих в економічній теорії концепцій: неокласичної (нагромадження індивідуальних капіталів юезпечує траєкторію динамічного зростання) і неокейнсіанської (сукупний капітал в економші впливає на ефективність окремого виробника й економіку в цілому).
Особливості концепції економіки знань були узагальнені переважно в процесі емпіричного порівняльного аналізу тенденцій і рушійних сил сучасного економічного розвитку. Але до такого ж результату привела і логіка розвитку теорій економічного зростання, у "надрах" яких формувалася категоріальна термінологія даної концепції і де треба шукати методологічні витоки застосування категорії "знання" для позначення фактора економічного зростання, який сьогодні вважається вирішальним.
Витоки концепції економіки знань можна знайти в окремих працях 60-х років XX ст. , але її активна розробка почалася у 90-х . Хоча ще один з авторів американської конституції, третій президент США Т.Джеферсон якось відмітив: "Хто сприйняв від мене ідею, користується нею, не обідняючи мене, як той, що отримав світло від моєї лампи, не занурює мене в пітьму" . Саме ця глибока думка і лягла в основу нової науки - "економіки знань".
Поняття "економіки знань" почало формуватися в 60-ті роки XX ст., а першим його ввів Фріц Махлуп, розуміючи, однак, під цим терміном лише окремий сектор економіки. По-справжньому оригінальною роботою, що стимулювала потім зацікавленість численних дослідників до нової економіки, стала книга Деніела Белла "Настання постіндустріального суспільства" (наскільки можна судити, термін "постіндустріальне суспільство" піддався ребрендингу і став "економікою знань"). Потім у 80-ті роки XX ст. Теодор Розак увів загальноприйняте нині поділ на "дані", "інформацію", "знання" і "мудрість". Нанака і Такеучи пояснили специфіку неформального знання, що трансформується не в інформацію. Слідом за ними взяли під сумнів надмірний акцент на інформації Ентоні Гідденс та інші науковці.
Питання формування "контурів" економіки знань, особливостей властивого їй господарського механізму і механізму відтворення знання знайшли своє відображення в працях вітчизняних і закордонних авторів: О.Антипіної, І.Астахової, С.Архієреєвої, А.Варшавського, Ю.Васильчука, Е.Вильховченко, В.Гейця, Дж.Гелбрейта, Г.Григоряна, П.Друкера, Г.Задорожного, В.Іноземцева, Р.Інглегарта, М.Кіма, М.Мелоуна, Т.Сакайя, В.Семиноженка, В.Стьопіна, Е.Тоффлера, Ф.Фукуями, АЧухно, Л.Едвінссона та інших.
Зацікавленість проблемою ролі знання у суспільстві спостерігалась не лише з боку відомих теоретиків соціоекономіки таких, як П.Друкер та Е.Тоффлер, які звернули увагу на нього як на ресурс управління та влади, але й з боку вчених, які вивчають організацію виробництва, технологію і стратегію управління, теорію організації, і також стали висувати теорії упраатіння знаннями. Так, у своїй останній праці П.Друкер доводить, що в нових економічних умовах знання не є ще одним ресурсом того ж порядку, що й традиційні фактори виробництва - праця, капітал та земля, а взагалі є єдиним значущим ресурсом. "І на Заході, і на Сході знання співвідносилися зі сферою буття, існування. І раптово, майже миттєво знання почали розглядати як сферу дії. Воно стало одним із видів ресурсів, однією з споживчих послуг. В усі часи знання були приватним товаром. Тепер практично вмить воно перетворилося в товар суспільний".
Е.Тоффлер поділяє думку П.Друкера і називає знання потужною силою та ключем до зрушення влади, звертаючи увагу на перетворення знання із доповнення до сили грошей та сили мускул в їх квінтесенцію, шо пояснює причини поширення по всьому світу війни за контроль над інформацією та засобами комунікації.
Вся работа доступна по Ссылке
