У період, коли Україна була частиною Радянського Союзу її потреби у деревині значною мірою задовольнялись за рахунок поставок з Росії і Білорусі. Споживачі отримували деревину згідній з плановими обсягами за фіксованими цінами, які не відповідали фактичної вартості лісоматеріалів. Ринкових відносин в той час фактично не існувало, експорт здійснювався підконтрольною організацією союзного підпорядкування.
З розпадом Радянського Союзу ситуація в Україні докорінно змінилася. Перехід від планово-командної економіки до ринкової призвів до ряду змін у господарському механізмі лісового сектору України. Найважливішою зміною стала відмова від державної монополії на експорт лісопродукції, внаслідок чого і державні лісогосподарські підприємства і суб’єкти приватного бізнесу отримали можливість виходу на зовнішній ринок. Приватизація підприємств лісопромислового комплексу України, а також інших виробництв, що використовують деревину (машинобудування, будівництво), проводилась на тлі поглиблення економічної кризи та докорінної зміни умов господарювання, і призвела до значного зниження обсягів виробництва продукції лісового господарства і суміжних галузей. Внаслідок таких подій платоспроможний попит на деревину на внутрішньому ринку різко знизився. Пошук можливості реалізації деревини на зовнішні ринки став необхідною умовою фінансової стабільності лісогосподарських підприємств [232].
Наприкінці 90-х років відбулося пожвавлення економіки країни, що супроводжувалось збільшенням попиту на деревину та продукцію її переробки. Зовнішній ринок став важливим напрямом експортної діяльності лісогосподарських підприємств і невід’ємною складовою їх фінансової стабільності. Так, до тепер в середньому лісогосподарські підприємства експортують близько 30 % заготовленої деревини. Причинами цього є невелика ємність внутрішнього ринку споживання внаслідок відсутності платоспроможного попиту.
З давніх часів держава завжди намагалася вирішити завдання із забезпечення національних інтересів у міжнародній торгівлі за допомогою митних тарифів. Зазвичай це робилось як допомога експортерам у вивезенні максимального обсягу продукції. Тому знижувались або взагалі відмінялись митні тарифи на вивезення товару з одночасним обмеженням ввезення аналогічних товарів у ззовні за допомогою високого імпортного мита. Вважалося, що в першому випадку уряд підвищує конкурентоспроможність експортованих товарів на зовнішньому ринку і знижує конкурентоспроможність іноземних товарів на внутрішньому. Іноді вводились обмеження за обсягом товарів, особливо на внутрішній ринок [214].
Країни з різним рівнем економічного розвитку використовують митні тарифи, виходячи з прагматичних розрахунків. Так, за допомогою митних тарифів країни, що розвиваються намагаються отримати як правило додатковий фінансовий дохід, а індустріально розвинуті – регулюють зовнішньоторговельні потоки для створення оптимального торговельного балансу. Всім країнам притаманно використовувати митні тарифи для захисту національних виробників трудоміських і особливо важливих видів продукції.
За допомогою мита можна обмежити експорт тих товарів, на які існує не задоволений попит всередині країни. Наприклад, якщо сьогодні деревообробникам не вистачає високоякісної деревини, уряд може ввести експортне мито на вивезення сировини, роблячи його невигідним. Якщо попит на внутрішньому ринку достатньо високий, необроблена деревина буде перероблятися місцевими компаніями і, таким чином, країна отримає позитивний ефект від цих заходів. За допомогою імпортного мита держава обмежує надходження на внутрішній ринок товарів, які вона може виробляти і успішно експортувати самостійно. Яскравим прикладом є Китай, де діє імпортне мито на оброблену деревину, водночас немає жодних обмеження на ввезень деревної сировини.
Сучасна світова тенденція полягає в мінімізації митних тарифів аж до повної відмови від митного регулювання, оскільки вони перешкоджають розвитку нормальних конкурентних відносин, що призводить до технологічного і технічного відставання в розвитку виробництва. Україна також пітримує світові тенденції: сприяє лібералізації зовнішньоекономічних відносин, приймає і виконує положення міжнародних угод.
Основними нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність суб’єктів України у сфері митно-тарифного регулювання є Митний кодекс України, закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про єдиний митний тариф», «Про митний тариф» і інші закони й підзаконні нормативні акти [77; 78; 79; 178].
Систематизований перелік товарів, які експортуються та імпортуються Україною класифікуються згідно з української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД). Вона об’єднує ці товари у розділи, групи та підгрупи з відповідними їх назвами. Згідно з УКТ ЗЕД «лісопродукція» належить до розділу ІX «Деревина і вироби з деревини; деревне вугілля; пробка та вироби з неї; вироби із соломи, альфи та інших матеріалів для плетіння; кошикові та інші плетені вироби» групи 44 «Деревина і вироби з деревини, деревне вугілля».
Митний кодекс України визначає загальні засади митного контролю, порядку подання та оформлення документів. Єдиний митний тариф містить положення законодавства, які стосуються сплати ввізного та вивізного мита. Перелік ставок мита на ввезення продукції в Україну регламентується законом України «Про митний тариф». Станом на 2010 р. для 44 групи товарів УКТ ЗЕД – «Деревина і вироби з деревини, деревне вугілля» практично для всіх видів продукції діє нульова ставка митного тарифу.
Законодавство України містить спеціальний нормативний акт, який стосується регулювання експорту лісопродукції – закон України «Про особливостi державного регулювання дiяльностi суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi, пов’язаної з реалiзацiєю та експортом лiсоматерiалiв». Він визначає особливий правовий режим експорту та реалiзацiї лiсо- та пиломатерiалiв. Стаття 2 цього закону забороняє вивозити з України лiсо- та пиломатерiали цiнних та рiдкiсних порiд дерев, до яких належать акацiя, берека, вишня, груша, горiх, каштан, тис ягiдний, черешня, явiр, ялiвець. Статтею 3 регламентується, що право експорту певної партiї лiсоматерiалiв та виготовлених з них пиломатерiалiв, має суб’єкт пiдприємницької дiяльностi, що отримав сертифiкат про походження на партiю лiсоматерiалiв, зазначену у вiдповiдному сертифiкатi [81].
