Ринковоорієнтована екологічно збалансована модель управління лісокористування
За часи незалежності України в лісовому господарстві зроблено чимало для переходу на ринкову модель лісокористування, зокрема, прийнято Лісовий кодекс, розроблено механізми продажу лісоматеріалів круглих на аукціонах. Проте, цього недостатньо – залишаються старі підходи до планування, фінансування та економічної оцінки лісових ресурсів. Лісова наука і практика не змогли швидко адаптуватися до ринкових умов. Погляди науковців і практиків інколи кардинально різняться. Реформування лісової галузі не може бути ефективним без широкого обговорення проблем лісової галузі і вироблення на цій основі спільної моделі сталого лісокористування. Тільки поступове закладання принципів ринкової економіки на еколого-економічних засадах створять фундамент для збалансованого розвитку лісокористування.
Пошуком ефективних моделей управління лісами на національному і регіональному рівнях займалися багато вітчизняних і зарубіжних вчених. Незважаючи на численні дослідження, проблема розвитку лісокористування залишається надзвичайно актуальною. В лісовому господарстві України переважає державна власність на ліси, що робить управління лісовим сектором недемократичним. Де-юре в Україні Лісовим кодексом закріплено різні форми власності на ліси, де-факто забезпечується лише одна – державна. Для того, щоб лісовий сектор ефективно розвивався, потрібно частину лісів передати в приватні руки, посилити роль громадських організацій і рухів. Це і створить необхідні передумови для формування ефективної системи управління лісами.
Лісокористування за ринкової економіки має забезпечувати збереження лісів для майбутніх поколінь, посилення їх продуктивних і захисних функцій, збалансованості лісових доходів і витрат, пріоритет лісівницької діяльності над господарською, максимізацію лісового доходу, сприятливі умови для розвитку лісового бізнесу, подвійну участь в організації лісокористування законодавчої влади та громадських організацій, зацікавленість місцевих адміністрацій та місцевого населення в збереженні лісів та раціональному їх використанні.
Лісовий дохід має, як мінімум, дорівнювати витратам на ведення лісового господарства і забезпечувати нормальний підприємницький прибуток. Для підвищення ефективності лісогосподарської діяльності потрібно розробити механізми суттєвого збільшення лісового доходу за допомогою стимулювання попиту на кінцеву продукцію з деревини, раціоналізувати планування лісогосподарської діяльності з жорстким контролем за витрачанням коштів, оптимізувати чисельність працюючих у лісогосподарських підприємствах, розробити мінімальні норми продуктивності праці для працівників.
Більшість вітчизняних вчених сходяться на думці, що лісове господарство в умовах ринку має само заробляти на себе кошти, тобто бути самоокупним. Самоокупність лісогосподарської діяльності може бути госпрозрахунковою та бюджетною. Перша передбачає контроль над фінансовими потоками виключно органами лісового менеджменту. Внаслідок того, що все суспільство повинно отримувати користь від лісу, лісогосподарські підприємства сплачують податки до державних і місцевих бюджетів. Друга форма організації фінансових потоків в лісовому господарстві виглядає більш закономірною. Використання, відтворення, охорона і захист лісів – важливе завдання державного управління. Бюджетний кодекс у цьому випадку служить інструментом регулювання фінансових потоків у лісогосподарській діяльності. Самоокупність лісового господарства досягається шляхом створення лісових бюджетів у складі державних і регіональних бюджетів. Всі доходи спочатку надходять на бюджетні рахунки і створюють кошти цільового призначення. За наявності захищених довгострокових регіональних програм сталого розвитку лісів і наявного кошторису доходів і витрат фінансові органи переводять цільові кошти на рахунки організацій і здійснюють контроль за їх використанням. За бюджетної самоокупності лісгоспи стають бюджетними закладами системи державного управління лісами.
Вся работа доступна по Ссылке
