Правові засади надання фармацевтичної допомоги

     

      Фармацевтичний ринок України з загальним обсягом продажів приблизно 2,2 млрд. євро на рік є другим за величиною ринком СНД. Завдяки стратегічно вигідному географічному положенню України й великій кількості населення цей ринок є надзвичайно привабливим та багатообіцяючим з інвестиційної точки зору [162, с. 3]. На великий додаток, серед усього іншого, система контролю якості, як визнають спеціалісти, знаходиться на низькому рівні.

      Сучасна фармація є підсистемою охорони здоров’я, яка представляє собою специфічну, окрему діяльність, пов’язану з виробництвом та обігом ліків, біологічних добавок до їжі, виробів медичного призначення, дитячого харчування, парфумерно-косметичних засобів, індивідуальних діагностичних приладів, предметів догляду за хворими, санітарно-гігієнічних виробів, мінеральних вод тощо, які тісно пов’язані з лікуванням, профілактикою хвороб, підтриманням здорового способу життя або догляду за хворими. Вплив фармацевтичної діяльності на людей важко переоцінити.

      У фармацевтичній енциклопедії фармацевтична діяльність поясн

     юється як сфера науково-практичної діяльності в охороні здоров’я, яка охоплює маркетингові дослідження фармацевтичного ринку, визначення потреби в окремих препаратах, науковий пошук отримання лікарських препаратів, дослідження щодо створення лікарських препаратів, всебічне вивчення їх властивостей, включаючи безпеку та специфічну дію, розроблення відповідної науково-технічної документації, аналіз препаратів, стандартизацію, реєстрацію, виробництво, конт¬роль якості, умови зберігання, інформацію з постачання, реалізації та за¬стосування ліків, фармацевтичну опіку, підготовку та перепідготовку фармацевтичних кадрів, а також керівництво фармацевтичними підприємствами та їх структурними підрозділами [163].

      Як видно із зазначено, об’єм фармацевтичної діяльності досить великий, однак до предмету нашого дослідження входить лише надання фармацевтичної допомоги. Вперше поняття «фармацевтична допомога» почали використовувати за кордоном на початку 70-х років ХХ ст. для характеристики змісту діяльності фармацевтів в лікарнях і клініках. У той час під фармацевтичною допомогою розумілася система забезпечення фармакотерапії, що дозволяє досягти результатів, поліпшуючих якість життя пацієнта, в якому клінічний або лікарняний фармацевт нарівні з лікарем бере на себе частку відповідальності за здоров’я пацієнта. При цьому фармацевтична допомога включала не тільки фармакотерапію, але і вирішення всіх проблем, пов’язаних з індивідуалізованим призначенням курсів того або іншого лікарського препарату.

      Протягом першого десятиліття концепція фармацевтичної допомоги отримала розвиток не тільки в лікарняному (госпітальному) секторі, вона розповсюдилася на аптечні організації і почала розглядатися як альтернатива традиційному лікарському забезпеченню. До кінця 90-х років ХХ-го сторіччя країни, що використовують на практиці концепцію фармацевтичної допомоги, отримали як соціальні, так і економічні ефекти від її впровадження, що виразилися в зниженні частоти побічних ефектів при прийомі лікарських препаратів, в скороченні повторних звернень до лікаря, термінів госпіталізації, зменшенні кількості помилок при виписуванні рецептів та інше [6]. В закордонних джерелах фармацевтична допомога – це допомога, що її потребує та отримує конкретний пацієнт, яка полягає у гарантовано безпечному та раціональному застосуванні лікарських засобів [2, с. 567]. Вона представляє собою відповідальне надання медикаментозної терапії з метою досягнення певних результатів, що покращують якість життя пацієнта [1, с. 533]. Фармацевтична допомога, на думку П.В. Лопатіна, є діяльністю, мета якої, по-перше, забезпечення населення і конкретно кожну людину всіма товарами аптечного асортименту і, по-друге, надання науково-консультаційних послуг медичному персоналу і окремим громадянам з питань обрання найбільш ефективних і безпечних лікарських засобів та інших предметів аптечного асортименту, способів їх зберігання, використання, порядку придбання і тому подібне.

      Використовуючи прийом декомпозиції систем, автор виділив основні підсистеми фармацевтичної допомоги:

      – контроль і нагляд за фармацевтичною діяльністю;

      – державна стандартизація, реєстрація і сертифікація;

      – створення і відтворення товарів аптечного асортименту;

      – промислове виробництво і аптечне виготовлення;

      – доведення товарів від виробника до споживача;

      – інформація і консультування;

      – безперервна фармацевтична освіта;

      – захист прав споживачів [6].

      Фармацевтична допомога, є комплексним поняттям, яке має фармацевтичний (спеціальне), ринково-економічний і соціальний зміст. Складовими елементами фармацевтичної допомоги є: фармацевтична етика і деонтологія; процес забезпечення населення ліками і виробами медичного призначення; фармацевтична опіка і її складові – фармацевтична діагностика і фармацевтична профілактика [85, с. 102].

      У фармацевтичній енциклопедії фармацевтична допомога (англ. pharmaceutical aid) визначається як комплекс організаційно-економічних, спеціальних (медико-фармацевтичних) і соціально-суспільних заходів, спрямованих на збереження, поліпшення та усунення фізичних і, як наслідок, моральних страждань людей з використанням лікарських препаратів і виробів медичного призначення. Вона надається незалежно від соціального й матеріального статусу громадян у суспільстві, расової та національної приналежності, віросповідання, громадянства, віку, статевої приналежності, сексуальної орієнтації.

      Вся работа доступна по Ссылке