Поняття адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства
Проголосивши 24 серпня 1991 року свою незалежність, Україна взяла курс на розбудову демократичної, правової, соціальної держави, яка сповідує високі гуманістичні цінності та всіляко сприяє всебічному розвитку громадянського суспільства. У статті 3 Конституції України проголошується, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави [74]. Виконання цих конституційних положень вимагає від держави здійснення великого обсягу різноманітної складної роботи, в першу чергу щодо створення надійного та ефективного правового підґрунтя, адже саме якісна законодавча база є однією з головних запорук стабільного, позитивного розвитку держави та суспільства. Нормативно-правового впорядкування потребують усі найбільш важливі сфери суспільно-державного життя, зокрема, сфера соціального захисту населення. Одне з центральних місць серед засобів, які покликані забезпечувати правомірну поведінку учасників суспільних відносин, попереджати серед них випадки протизаконних дій чи бездіяльності, а також виховувати їх у дусі поваги до права та закону, посідає юридична відповідальність.
Формулюючи поняття адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства, звернемося до аналізу такої загальної правової категорії як юридична відповідальність.
У тлумачній словниковій літературі термін «відповідальність» характеризується наступним чином:
покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки;
обов’язкова порука під страхом відповіді, стягнення;
необхідність, обов’язок відповідати за свої дії, вчинки, бути відповідальним за них [36, с. 177; 47, с. 717; 107, с. 412].
У філософському словнику поняття «відповідальності» розкривається як категорія етики та права, що відображає особливе соціальне та морально-правове відношення особистості до інших людей, суспільства (людства в цілому), яке характеризується виконанням свого морального обов’язку та правових норм [206, c. 403]. А.А. Гусейнов зазначає, що категорія «відповідальності» включає у себе філософську та соціологічну проблему співвідношення здатності та можливості людини виступати в якості суб’єкта своїх дій та більш конкретні питання щодо: здатності людини свідомо (добровільно) виконувати певні вимоги і виконувати поставлені перед нею завдання; здійснювати правильний моральний вибір; досягати певного результату, а також пов’язані із цим питання правоти та винуватості людини, можливості схвалення або засудження її вчинків, винагородження або покарання [206, c. 403].
Як соціальне явище, відповідальність виникла ще у часи первісного суспільного ладу. Адже як тільки поведінка людини почала набувати певного суспільного значення, виникла необхідність встановлення відповідних норм, які б її регулювали та визначали відповідальність за відхилення від діючих вимог, правил (зокрема, за часів первісного суспільства це були норми моралі) чи їх порушення.
Із розвитком суспільства поступово змінювалась та вдосконалювалась і відповідальність. А з виникненням держави та права вона набула якісно нових ознак та видів, зокрема, з’явилася політична та юридична відповідальність. У цьому контексті слушною є думка, яку висловлює Т.О. Чепульченко, що «соціальна відповідальність є найважливішим елементом взаємозв’язку особи та суспільства, вона здійснює функцію регуляції поведінки індивіда відповідно до вимог суспільства. З розвитком суспільства відповідальність набула провідної ролі в політичних, духовно-ідеологічних та інших відносинах; її удосконалення є необхідною умовою суспільного розвитку… Значне вдосконалення відповідальність набула з появою держави та класового суспільства. Діючі соціальні норми стали більш багатоманітними, що і зумовило існування кількох видів соціальної відповідальності: політичної, моральної, юридичної та ін. Її сутність полягає вже в обов’язках індивіда виконувати відповідні політичні, моральні, юридичні вимоги, які ставить перед ним суспільство, держава, колектив» [215]. Також з приводу даного питання доречно відзначити точку зору, яку виловлює А.М. Михненко. Науковець пише, що суспільна відповідальність — це ступінь відповідності дій суб’єктів суспільства (особистостей, соціальних груп, держави) взаємним вимогам, чинним правовим та іншим суспільним нормам, загальним інтересам. Вона (відповідальність) обумовлена закономірностями суспільного життя, специфічними зв’язками між людьми та іншими соціальними суб’єктами, що вимагають від людей виконання певних обов’язків [54, c. 94]. Суспільна відповідальність, як наголошує дослідник, є засобом підтримання цілісності суспільства, суспільної злагоди, соціальної справедливості, удосконалення суспільних відносин. Механізм дії суспільної відповідальності передбачає взаємодію її суб’єктів (носіїв) і об’єкта (перед ким саме відповідають), контроль за ступенем виконання суб’єктом своїх обов’язків перед об’єктом, а також встановлення правоти чи провини в діяльності суб’єкта [45, с.31; 54, c. 94]. Як і попередній автор, А.М. Михненко відзначає, що ускладнення суспільного життя, виникнення різних суспільних інститутів та ціннісно-нормативних систем захисту інтересів громадян, груп і суспільства призводить до виникнення різних форм суспільної відповідальності: юридичної, моральної, політичної, партійної, професійної, екологічної та ін. Проблема відповідальності передбачає з’ясування формальних умов, за яких суб’єкт може виконати певні вимоги, обов’язки та завдання, вільно здійснити вибір, усвідомити наслідки діяльності. Ступінь суспільної відповідальності зростає відповідно до розвитку громадянських свобод, демократії, культури членів суспільства та можливості їх самореалізації, активності у вирішенні суспільних проблем [54, c. 94].
Вся работа доступна по Ссылке
