Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства
Притягнення суб’єктів до відповідальності за порушення пенсійного законодавства ґрунтується на нормах як матеріального права, які, як правило, закріплюють відповідні склади адміністративних проступків, так і процесуального законодавства, якими регламентується порядок (процедура) здійснення провадження по справі. Ця діяльність реалізується в межах адміністративної юрисдикції, що є особливим видом правової діяльності органів виконавчої гілки влади, у процесі якої розглядаються індивідуальні адміністративні справи та застосовуються відповідні адміністративні санкції [126, c. 14–15].
В. Дадонов та В. Эрмаков у своєму «Великому юридичному словнику» адміністративне провадження описують як сукупність адміністративно-процесуальних норм, що регламентують порядок розгляду і вирішення однорідних груп управлінських справ, в тому числі справ про адміністративні правопорушення [30, c. 11].
На думку В.Б. Авер’янова, адміністративно-юрисдикційні провадження полягають у розгляді адміністративно-правових спорів, справ про адміністративні правопорушення (а щодо державних службовців — і про дисциплінарні проступки) у встановленій законом адміністративно-процесуальній формі спеціально уповноваженими органами (посадовими особами), які наділені правом розглядати такі спори та накладати адміністративні стягнення [11, c. 494].
Д.М. Бахрах зазначає, що адміністративний юрисдикційний процес являє собою таку примусову діяльність, яка регулюється нормами адміністративного права. У ньому можна виділити наступні складові частини або провадження: у справах про адміністративні порушення, щодо застосування заходів адміністративного припинення і відновлення, щодо застосування заходів дисциплінарного примусу на основі норм адміністративного права [24, c. 306]. Далі науковець вказує, що у структурі адміністративного процесу провадження у справах про адміністративні правопорушення є важливим елементом. Його можна розглядати як діяльність уповноважених суб’єктів по застосуванню адміністративних стягнень і сукупність виникаючих при цьому відносин, врегульованих нормами адміністративного права. Провадження являє собою різновид виконавчо-розпорядчої діяльності, в якому діють її загальні принципи законності, демократизму (гласності, участі громадськості), оперативності, і яке здійснюється на основі загальних норм і принципів адміністративного права [24, c. 306–307].
В.К. Колпаков та О.В. Кузьменко розглядають провадження у справах про адміністративні правопорушення як правовий інститут, у межах якого регулюються процесуальні адміністративно-деліктні відносини і забезпечується вирішення адміністративних справ, а також запобігання адміністративним правопорушенням [71, c. 294]. При цьому, правники зауважують, що у запропонованому визначенні немає згадки про норми як основний елемент механізму правового регулювання, однак, поняття правового інституту і регулювання адміністративно-деліктних відносин нічого, крім регулюючої функції норм, не припускає. Адміністративно-процесуальні норми, які входять до інституту провадження у справах про адміністративні правопорушення, регулюють порядок реалізації відповідних матеріальних норм, процедури їх застосування, процес здійснення примусового впливу на винних за допомогою адміністративних стягнень. Іншими словами, вони регламентують комплекс адміністративно-деліктних відносин [71, c. 294].
Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий та В.Н. Гаращук визначають поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення як ряд послідовних дій уповноважених органів (посадових осіб), а в деяких випадках — інших суб’єктів, які відповідно до норм адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на залучення правопорушників до відповідальності і забезпечення виконання винесеної постанови [7, c. 222–223].
Російські правознавці О.А. Котельникова, І.А. Семенцова та М.Б. Смоленський пишуть, що під провадженням у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти особливий вид процесуальної діяльності, врегульовану законом процедуру вирішення певної групи справ [75, c. 189]. Юридичний же процес, на думку адміністративістів, у вузькому, практичному розумінні являє собою сукупність здійснюваних суб’єктами права в певній логічній послідовності пов’язаних між собою юридично значимих дій, спрямованих в остаточному підсумку на нормативне врегулювання будь-яких суспільних відносин або на вирішення на основі норм матеріального права конкретного життєвого випадку, і сукупність виникаючих на основі цих дій і, відповідно до процесуальних норм, правовідносин [75, c. 189].
Вся работа доступна по Ссылке
