Вирішення деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі в країнах Женевської системи вексельного права
Основним джерелом вирішення колізій вексельних законів у країнах Женевської системи вексельного права є положення Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі [54] (надалі – Колізійна конвенція). Крім того, на основі правил цієї ж конвенції вирішуються конфлікти вексельних законів і в тих країнах, які хоча й не є формальними учасницями Женевських вексельних конвенцій, однак засновують своє вексельне законодавство на Уніфікованому вексельному законі. Положення Колізійної конвенції застосовуються для врегулювання конфліктів вексельних законів і в Україні, яка безпосередньо приєдналася до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прсті векселі, ухваливши відповідний закон [113].
Одним з найважливіших питань, пов’язаних із реалізацією положень Женевської конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, є, на нашу думку, визначення сфери її застосування, тобто визначення тих відносини, які є предметом регулювання цієї конвенції, а також тієї території, на яку розповсюджуються встановлені Колізійною конвенцією принципи міжнародного приватного права. Визначення цієї сфери дозволить розв’язати важливу проблему, яка існує на практиці та полягає в тому, що конвенційні норми або взагалі не застосовуються судами для вирішення конфліктів вексельних законів, або застосовуються всупереч предмету їхнього регулювання [28, с. 434-438; 28, с. 440-441; 28, с. 443], у той час як ці конфлікти в багатьох випадках вирішуються судами на основі загальних колізійних норм. Крім того, сфера застосування Колізійної конвенції є одним з тих факторів, який визначає пріоритет конвенційних або загальних норм у врегулюванні колізій вексельних законів, а також вказує на місце уніфікованих конвенційних норм у системі національних колізійних норм України.
Отже, спробуємо визначити предмет регулювання загальних колізійних норм міжнародного приватного права, які діють в України, та норм Колізійної конвенції, що дасть можливість розмежувати за цим критерієм сферу їхнього застосування.
Основним кодифікованим джерелом міжнародного приватного права в нашій державі є Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р. [109]. Цей закон відзначається комплексним характером і має предметом свого регулювання приватноправові відносини, які хоча б через один зі своїх елементів пов’язані з одним або декількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок. Закон України «Про міжнародне приватне право» містить, зокрема, загальні положення МПрП; колізійні правила щодо окремих інститутів приватного права; зобов’язальне право; недоговірні зобов’язання; трудове право; сімейне право; спадкове право; міжнародний цивільний процес. Однак, незважаючи на комплексний характер Закону України «Про міжнародне приватне право», в ньому відсутні колізійні правила вексельних зобов’язань. На наш погляд, це можна пояснити тими самими причинами, що й відсутність матеріальних норм щодо вексельних зобов’язань у кодифікованих актах з цивільного та торговельного права. Один із дослідників цього питання, відомий російський вчений у галузі вексельного права В. Бєлов [12, с. 83-84], зокрема, відзначав, що концентрований вираз норм вексельного права в будь-якій главі кодексу неможливо узгодити ані з інституційною, ані з пандектною системою побудови кодифікованого акту, тому, на думку цього автора, найдоцільнішим з практичної точки зору слід визнати розміщення вексельних норм в окремому кодифікованому нормативному акті. Поділяючи вищевказані погляди В. Бєлова, вважаємо, що колізійні правила щодо вексельних відносин, які пов’язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український, не можуть бути органічно вписаними до структури Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки серед його положень практично неможливо знайти місце для самостійної групи колізійних норм, які мають власний порядок викладення та суттєві особливості предмета регулювання.
Інші джерела міжнародного приватного права, які існують в Україні у вигляді міжнародно-правових актів (як дво-, так і багатосторонніх) і законів, також не включають до предмету свого регулювання вексельні відносини, ускладнені іноземним елементом.
Незважаючи на те, що норми Колізійної конвенції прямо не вказують на предмет її регулювання, він може бути встановлений шляхом аналізу змісту цієї міжнародної угоди. Оскільки принцип автономії волі (lex voluntatis) не знайшов свого закріплення в положеннях Колізійної конвенції, тому, відповідно до ст. 1 Колізійної конвенції, договірні сторони взаємно зобов'язуються застосовувати правила, викладені в статтях цієї конвенції, для врегулювання колізій законів про переказні та прості векселі, про які йдеться в її тексті. Нормами Колізійної конвенції передбачено врегулювання колізій національних законів про: 1) векселездатність особи за переказним або простим векселем (ст. 2); 2) форму й зміст вексельних зобов’язань (ст.ст. 3, 4, 7); 3) вексельну давність (ст. 5); 4) право векселедержателя на покриття (ст. 6); 5) протест (ст. 8); 6) втрату векселя (ст. 9).
На підставі вищевказаних норм ми робимо висновок про те, що предметом регулювання Колізійної конвенції є визначені її змістом приватноправові відносини, ускладнені іноземним елементом, з приводу виникнення, зміни, припинення та виконання зобов’язань за переказними та простими векселями.
Вся работа доступна по Ссылке
