Ландшафтний дизайн як об’єкт правового регулювання та ступінь дослідження проблематики

     

      Із зростанням добробуту населення і розкріпаченням власності, залежності власників земельних ділянок від їх продуктивної функції зріс інтерес до облаштування житлового середовища і покращення його на основі концепції індивідуалізації. Ландшафтний дизайн визначено як сукупність заходів, спрямованих на створення гармонійного середовища для життя людини, який передбачає застосування природних компонентів (рослинність, рельєф, вода) а також споруд тощо. Тут є два слова: ландшафт – загальний вид місцевості, частина земної поверхні із певним сполученням рельєфу, клімату, ґрунтів, рослинного та тваринного світу [141, c. 55] і дизайн – творча проектно-конструкторська діяльність, що спрямована на вдосконалення предметного середовища, що оточує людину [74, c. 193]. Ландшафт може бути природним, а може бути штучним, створеним людиною на окремій ділянці землі, як результат цілеспрямованої діяльності власника ділянки чи спеціалізованих осіб-суб’єктів підприємництва, які спеціалізуються на їх проведенні. Така професійна господарська діяльність отримала назву «ландшафтний дизайн».

      Основна мета ландшафтного дизайну – створення гармонійного, красивого, зручного і комфортного середовища перебування людини: житла, місця роботи, відпочинку на земельній ділянці (ст. 79 ЗК України [85], ст. 373 ЦК України [241]). Здебільшого ландшафтний дизайн пов’язується із житловим будинком (ст. 380 ЦК України) і садибою (ст. 381 ЦК) як об’єктами права власності, зокрема прибудинковою територією . Інколи йдеться про житлові приміщення, що призначені для тимчасового проживання: дачі та садові будинки і прилеглі до них земельні ділянки. Комфортне для проживання і відпочинку середовище людина може створити сама, з урахуванням наявної інформації про підходи (концепції) та практичних порад , або звернутися до фахівців, які мають у тому спеціальні пізнання та/або досвід роботи. У такому разі відносини, що виникають між замовником та виконавцем, регулюються договором. Цей договір отримав назву договору на ландшафтно-дизайнерські роботи.

      Відповідно до вимог до рукописів дисертаційного дослідження слід встановити ступінь дослідження проблематики та рівень запропонованих рішень і їх апробацію, що у даному разі за умови майже повної відсутності публікацій значно спрощується. Проведений нами інформаційний пошук за доступними джерелами інформації щодо правового регулювання вказаних договорів надав підстави стверджувати: досі в Україні попри функціонування ринку таких робіт та значної кількості пропозицій щодо їх виконання (тільки більше 89 сайтів інформаційно-рекламного характеру) правовою природою самого ландшафтного дизайну і регулюванням різноманітних правовідносин при його здійсненні майже ніхто не переймався. У Російській Федерації спеціальних робіт наукового характеру за цією проблематикою також не виявлено. Лише у роботах із земельного права, що стосуються прав землевласників і користувачів, окремі дослідники вказують на право власника облаштувати земельну ділянку відповідно до їх уподобань і надання їм індивідуального неповторного вигляду на основі концепції ландшафтного дизайну. Навіть розроблена цілісна концепція становлення ландшафтного законодавства і права, зокрема щодо виділення категорій ландшафтів – природних, антропогенних, природно-антропогенних і еколого-небезпечних як цілісних і комплексних об’єктів правового регулювання [15, c. 119–204].

      У класифікаціях цивільно-правових договорів і договорів окремого типу, досліджуваний нами договір навіть не вказується . Лише І. Р. Шишка при розробці класифікації договорів підряду вказав на такий договір [251, с 119; 252, с. 8]. Відповідно йдеться про стан досліджень стосовно прав на земельну ділянку і стану договірного регулювання взагалі, регулювання відносин того типу, до якого належить договір на ландшафтно-дизайнерські роботи. У РФ відносини стосовно ландшафтного дизайну розглядалися у ракурсі охорони об’єктів культурної спадщини [66], правового регулювання відносин щодо архітектури [150], різновидів договору підряду [116], у порівняльному аспекті при встановленні наслідків інтелектуальної діяльності [159]. Зазначимо, що у цих роботах ландшафтний дизайн і виконання його на основі однойменного договору лише згадуються Є. А. Греков, який досліджував правове регулювання відносин щодо творів архітектури, на наш погляд, помилково зробив висновок про недоцільність надання правової охорони малим архітектурним формам [60, c. 5], і закрив пошуки надання правової охорони у такому випадку. Проте, здавна штучний ландшафтний дизайн визнаний різновидом мистецтва, парково-ландшафтного, і охороняється як твір мистецтва і як пам’ятник культури.

      У зв’язку з цим ми повинні дослідити елементи механізму регулювання цих правовідносин: цивільно-правового і договірного зокрема. Це можна вчинити відповідно до вимог ДАК України, що більше стосується констант та законів, або як проводилось раніше – у міру того, як ці елементи стали предметом наукового аналізу, моделювання і практичного використання. Ми спробуємо застосувати компромісний варіант і у першому підрозділі репрезентуємо відомі напрацювання за темою, а у другому – загальні підходи до договірного регулювання суспільних відносин .

      Вся работа доступна по Ссылке