Цивільно-правове регулювання договірних відносин

     

      Аксіоматично, що більша частина цивільних правовідносин є договірними. Встановлення підходів до правового регулювання договірних відносин є важливим у теоретичному та практичному аспектах, оскільки: 1) визначає загальні напрямки правового впливу на регулювання цих правовідносин та його елементи в аспекті правового механізму регулювання цивільних правовідносин, зокрема: підстави їх виникнення, правове становище сторін та правовий режим їх об’єкта; 2) зумовлює галузеву приналежність (цивільно-правовий, господарсько-правовий, комплексний) та методи правового регулювання, правові інститути, які забезпечують досягнення правового результату; 3) конкретизує загальне та спеціальне правове становище сторін договірного правовідношення; 4) визначає види та способи забезпечення виконання зобов’язань; 5) зумовлює підвідомчість спорів між його сторонами.

      Через загальні підходи встановлюється сутність врегульованого правом інституту, визначається його місце в системі правовідносин. Насамперед йдеться про галузеву приналежність, типологічну характеристику, а для непойменованих договорів, їх найближчий прототип. Як справедливо зазначає професор О. Ф. Скакун: «Сутність права полягає в тому, що воно є: 1) владним нормативним регулятором суспільних відносин і поведінки людей, узгодження їх інтересів, примирення конфліктів; 2) виразником міри свободи в суспільстві відповідно рівню його соціально-економічного розвитку (у ідеалі цей захід свободи має бути справедливим і рівним)» [216, с. 278]. Надалі вона виділяє два аспекти, що виражають сутність права: ціннісно-нормативний та регулятивний [216, c. 279]. Другий насамперед стосуються правового регулювання договірних правовідносин, де переважає регулятивна функція права. Це стосується й виконання робіт на замовлення і забезпечує баланс охоронюваних законом інтересів учасників цих правовідносин, і забезпечує правопорядок.

      Регулювання цих відносин проявляється встановленням диспозиції норми права ідеальної, економічно і соціально виваженої моделі поведінки учасників цих правовідносин. Цим законодавець встановлює соціально бажаний варіант (модель) юридично значущої їх поведінки і в договірних відносинах надає можливість сторонам деталізувати їх зміст на основі домовленості. Ми лише солідаризуємося з тим що: «У цивілізованому суспільстві обов’язково мають існувати правові інструменти, які забезпечують обіг матеріальних благ, використання інтелектуальних благ з метою постійного забезпечення його соціально-економічного розвитку. Одним із найефективніших правових інструментів у вирішенні цих завдань є договір, який має багатовікову історію свого існування» [72, c. 37]. У договірному регулюванні розрізняється:

      1) ідеальна модель регулювання цих правовідносин як певна, заснована на нормі акту цивільного законодавства гармонія між охоронюваними законом інтересами окремих індивідів стосовно певного об’єкта на основі усередненого чи чітко вираженого правила поведінки, яка враховує інтереси суспільства;

      2) галузеву модель, яка проявляється в засадах його законодавства і вирішує ті завдання, які властиві саме для нього;

      3) безпосередню реальну модель, яка на основі норм права та узгодження їх змісту між сторонами договору склалася між ними.

      Право на проведення ландшафтно-дизайнерських робіт є правом особи і охоплюється її дієздатністю: 1) як фізичної особи взагалі – ніхто не може бути обмежений у праві займатися такою діяльністю як захопленням; 2) як право на гідний рівень життя; 3) як право на професійне заняття такою діяльністю; 4) як право використовувати та розпоряджатися своєю власністю; 5) як право на земельну ділянку та покращення її вигляду, зокрема, на основі професійного підходу; 6) як право на свободу договору. Виконання ландшафтно-дизайнерських робіт розглядається у товарообіговому аспекті, де їх результати є товаром, що є: проявом права на самовираження; проявом творчості та актом товарообмінної операції (обміну одного товару на інший). Правовою формою такого обміну є договір. Особа, яка бажає облаштувати свою земельну ділянку в естетичному та функціональному аспекті для релаксу (відновлення) звертається до суб’єктів господарювання, які спеціалізуються на виконанні такого роду робіт. Це забезпечує відповідність їх встановленим підходам та досягнення мети укладення договору. Для юридичних осіб, здебільше малого бізнесу, проведення ландшафтно-дизайнерських робіт визначають у їхніх статутах як напрям діяльності. Цим можуть перейматися наукові установи і навчальні заклади у сфері архітектури.

      Відносини за договором на ландшафтно-дизайнерські роботи можуть охоплюватися іншим більш загальним видом діяльності: господарської та її певної сфери. Так, відповідно до ст. 44 ГК України [48] підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності (п. 1 ст. 44 ГК). Такий вибір зазвичай здійснюється з урахуванням певних критеріїв: спрямування бізнес-плану і наявності для ведення окремих видів діяльності фахівців, наявних замовлень тощо. Вибір видів такої діяльності може здійснюватися на будь-якому етапі, проте, із врахуванням необхідності отримання певних дозволів [237, c. 40].

      Якщо дотриматись методу розукомплектації всіх видів робіт, то ми можемо виділити вид наукової аналітичної діяльності при проведенні проектних та пошукових робіт. Їх правове регулювання встановлюється на основі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» . Зокрема, Р. Б. Шишка вказує, що поняття «наука» є невідривним від поняття «наукова діяльність» [254, с. 16], яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначена як інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Вказані роботи належать до прикладних наукових досліджень. Студенти архітектурних Вищих навчальних закладів виконують такі проекти як курсові, дипломні та наукові роботи.

      Вся работа доступна по Ссылке