Знання людини як визначальний ресурс розвитку економіки та особистості
Роль знань в економіці завжди була високою і «багатство завжди певною мірою залежало від знань, але лише у постіндустріальній економіці знання замінюють собою традиційну тріаду – земля, праця, капітал – і стають найважливішою основою сучасних виробничих систем» [406, с. 401]. Проте питання визначення економіки знань й досі залишається дискусійним, найбільш поширеними трактуваннями є наступні. Економіка знань – це: 1) форма суспільного виробництва, у якій знання є головним інструментом одержання економічного зиску [132]; 2) тип економічного базису постіндустріального суспільства [431]; 3) сектор виробництва, розподілу та використання знань, який має визначальний вплив на результати розвитку економіки [241, 249, 461], або сектор відтворення знань та інформації (НДДКР та інновації; освіта та навчання; інформаційні та комп’ютерні технології) як умови становлення інформаційного суспільства [119, с. 40]; 4) креатосфера як основа соціального простору і часу співтворчості, діалогу, невідчужених відносин творчої діяльності людини, предметного світу культури і природи [501, с. 37]; 5) повноформатна соціальна економіка, в якій генератором знань та інформації, її першоосновою стає людина [88, с. 236]; 6) рівень економіки, який відповідає когнітивній стадії розвитку господарства [242, с. 5-20]; 7) особливий вид господарської діяльності, результатом якого є створення, розповсюдження та використання знань для забезпечення зростання і конкурентоспроможності [449, с. 53]; 8) економічна наука, яка вивчає економічну природу та сутність знань, а також їхній вплив на розвиток економіки [242, с. 114]. Різноманітність поглядів на визначення економіки знань свідчить про становлення теорії нової реальності, узагальнюючи які можна виділити такі відомі підходи як технологічний, ринковий та соціально-структурний.
У новій економіці відбуваються фундаментальні зрушення у напрямку домінуючої ролі знань людини у визначенні вектору розвитку суспільства. Інтелектуальні сили людства набули такої міці, що будь-яка сторона у комунікаційній парі «природа – людина», «людина – суспільство» може розвинути або повністю зруйнувати свій потенціал. За таких умов людина перестає бути стороннім спостерігачем, вона виступає суб’єктом майбутнього, наділеного новітнім знаннями як інструментарієм впливу на власну природу на оточуюче середовище, тож від неї залежить вибір вектор розвитку суспільства та можливість самозбереження людства. Об’єктом пізнання та перетворення за таких умов стають знання, визначення змісту та структури яких необхідна умова розробки стратегії розвитку.
Інформаційна, мережна та цифрова економіка включаються в поняття економіки знань, виступаючи її відмітними рисами. По-перше, знання, які представляють основний ресурс розвитку, мають інформаційну природу, що визначає зміст нових чинників та результатів виробництва; по-друге, взаємодія суб’єктів здійснюється у мережному просторі, який створюється в знаннєво-інтенсивних галузях (програмне забезпечення, електронна торгівля, послуги Інтернет, консалтинг тощо) та є сучасною організаційною формою одержання знань, по-третє, цифрові інформаційно-комунікаційні системи забезпечують технологічні ланцюги та мережі цих галузей. Тобто інформаційна, цифрова, мережна характеристики визначають окремі риси, прояв технологічних, організаційно-економічних відтінків та сторін економіки знань, з точки зору логічного аналізу, вони становлять підмножини множини економіка знань.
Чинники нової економіки не вкладаються в традиційне розуміння суспільного відтворення як лінійного процесу виробництва, розподілу, обміну та споживання сукупного продукту на основі поділу праці, ринкового обміну його продуктами та приватній власності на засоби виробництва. Виробництво знань, високих технологій, інновацій та послуг, а також «адекватної людини» складають джерела сучасного соціально-економічного зростання, а спосіб виробництва та життя, ґрунтується на розвитку потенцій людини. Людина в економіці як суб’єкт праці та суб’єкт потреб має інші рушійні сили, ніж в індустріальній економіці, де домінування матеріальних інтересів визначає закономірності поведінки людини та становить джерела соціально-економічних суперечностей.
Вся работа доступна по Ссылке
