Інституційні умови відтворення вітчизняного суб’єктного потенціалу

     

      Соціально-економічні умови, що склалися в Україні за останні два десятиліття, обумовили кризу господарського розвитку, що носить комплексний характер. Її багатовимірність нерозривно пов’язана із можливостями розвитку в економічній, політичній сферах, підтримкою зайнятості та достатнього рівня доходів населення, реалізацією демократичних принципів життя, інтелектуалізацією та соціалізацією суспільного відтворення, тобто сукупності чинників, які впливають на формування та реалізацію суб’єктного потенціалу людини.

      Як показано в попередніх розділах, в економіці знань якості людини та характеристики природного, економічного, інтелектуального, соціального середовища набувають особливого значення. Знання, цінності та інші невловимі активи, що продукуються людською свідомістю, вимагають особливої системи освіти, середовища виробництва та поширення знань, необхідних людини у господарській діяльності. Озброєність професійними знаннями та творчими здібностями перетворюється у визначальний чинник розвитку людини, закріплення її соціального статусу та зростання добробуту, що характерно для розвинених країнах. Дисфункції вітчизняної соціально-економічної системи не сприяють утвердженню наведеної світової тенденції в Україні, причинами такого стану є не лише структурні, а й інституційні характеристики вітчизняної моделі господарського розвитку.

      Транзитивний перехід до ринкової економіки супроводжувався різкою зміною інституціонального середовища та інституціональної структури національного господарства. Затяжний економічний спад різко позначилався на можливостях матеріального забезпечення людського розвитку, що відзначено у попередньому підрозділі. В Україні гостро постала проблема, яка певною мірою характерна для всіх пострадянських країн – це невисокий рівень добробуту, неефективні інститути та відсутність адекватного суб’єкта розвитку, «критичної маси людей у суспільстві, які зорієнтовані на здійснення діяльності заради майбутнього» [141, с. 40]. Причини її виникнення криються у системних відтворювальних диспропорціях національної економіки, інституціональних провалах у державотворенні та у креатосфері.

      Аналізуючи інституціональні дисфункції Д. Петросян, виділяє наступні причини їх виникнення: внаслідок деструктивних проявів у побудові та механізмах інститутів, деструкції в сфері управління формуванням і розвитком соціально-економічних інститутів та поведінки економічних суб’єктів [290]. Дисфункції інститутів призводять до інституційних провалів та розривів внаслідок їх некогруєнтності, що може призвести до відторгнення інститутів.

      Вся работа доступна по Ссылке