Класифікація та порядок проведення земельних аукціонів
Земельні торги в Україні у останні роки розглядаються як провідна організаційно-правова форма публічного економічного обороту прав на земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до статті 135 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III (далі – ЗКУ), земельні торги мають проводитись у формі аукціону.
Чинне законодавство України передбачає обов’язковість застосування процедури проведення земельних торгів у таких випадках:
- продажу незабудованих земельних ділянок державної або комунальної власності (стаття 134 ЗКУ);
- продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації (стаття 137 ЗКУ, стаття 18-1 Закону України від 04.03.1992 р. № 2163-XII «Про приватизацію державного майна»);
- продажу права суперфіцію, емфітевзису на незабудовані земельні ділянки державної або комунальної власності (стаття 134 ЗКУ);
- передачі в оренду незабудованих земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності (статті 124 та 134 ЗКУ, стаття 6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-XIV);
- звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина або юридичної особи (стаття 139 ЗКУ, статті 62, 63 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження», стаття 21 Закону України від 02.10.1992 р. № 2654-XII «Про заставу», стаття 15 Закону України від 05.06.2003 р. № 898-IV «Про іпотеку»).
Таким чином, нині існує нагальна потреба в удосконаленні норм земельного законодавства з метою визначення порядку продажу земельних ділянок та прав на них на конкурентних засадах з метою формування завершеного правового поля для проведення земельних торгів в Україні.
Аукціони мають тисячолітню історію і, наразі, широко використовуються у багатьох країнах світу. За радянських часів їх застосування в Україні було досить обмежене внаслідок панування адміністративно-командної економіки і властивого їй обмеження розподільчими засобами сфери товарно-грошових відносин.
Після здобуття незалежності України та розвитку ринкової економіки аукціонна діяльність набула широкого розповсюдження в різних сферах економіки [160].
У загальному розумінні, під аукціоном (від лат. augere – збільшення) розуміється вид продажу товарів з публічних торгів у заздалегідь призначений час і в певному місці. Майно чи товари, виставлені на аукціон, продаються тій особі чи організації, яка запропонувала найвищу ціну [216].
У практиці проведення аукціонів вони диференціюються за ініціативою проведення на примусові (наприклад, під час реалізації конфіскованого з тих чи інших правових підставах майна) та добровільні аукціони (проводяться з ініціативи власника майна). За складом учасників аукціони можуть поділятися на відкриті (в яких можуть приймати участь всі бажаючі) і закриті (в яких беруть участь тільки спеціально запрошені організатором аукціону особи).
Під земельним аукціоном, на думку автора, слід розуміти спосіб відчуження речових прав на земельні ділянки, що передбачає виставлення їх у формі лоту на торги, прийняття ставок учасників та продаж цих прав учаснику, що запропонував найвищу ціну за лот. У вузькому сенсі, під земельним аукціоном можна розглядати як сукупність правил та процедур, що регулюють публічну форму обороту речових прав на земельні ділянки та дозволяють визначити їх ціну.
Під аукціонним механізмом слід розуміти набір параметрів, що визначають властивості аукціону і його результат. До параметрів аукціонного механізму відносяться: оцінка лоту; тип взаємодії продавця і покупця; напрямок руху ціни; метод визначення остаточної ціни; спосіб оголошення ціни; кількість об’єктів аукціону.
Лотом земельного аукціону слід вважати речове право на земельну ділянку (право власності, право на укладання договору оренди, право суперфіцію, право емфітевзису тощо).
