Нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення (за межами населених пунктів)

     

      Відповідно до статті 5 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок є важливою економічною характеристикою земельних ділянок, що застосовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати

      за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Історично в Україні склалися три окремих методичних напрями нормативної грошової оцінки земель, а саме: нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення (постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 та від 16.11.2011 № 1248); нормативна грошова оцінка земель населених пунктів (постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213); нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів (постанова Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 № 525).

      При чому, зважаючи на те, що методичні засади проведення нормативної грошової оцінки земель розроблялися у другій половині 1990-х років, за сучасних умов вони вже далеко не завжди узгоджуються із чинним земельним законодавством, а також стають причиною виникнення дискреційних (нечітких) повноважень у розробників документації із оцінки земель.

      Таким чином, за сучасних умов існує значна потреба в удосконаленні методичних засад нормативної грошової оцінки земель в Україні, яка, на думку авторів, має здійснюватися на таких принципах:

      1) для приведення методик оцінки у відповідність до вимог Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель», показники оцінки повинні визначатися виключно як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, що визначається за встановленими і затвердженими нормативами;

      2) з метою недопущення довільного визначення бази оцінки, оцінювання має здійснюватися, перш за все, за площами різних земельних угідь в межах оцінюваної ділянки, які зафіксовані у даних Державного земельного кадастру та відображені на її кадастровому плані, а не за цільовим призначенням або видом економічної діяльності власника землі (землекористувача), зміст яких може тлумачитись у досить широких межах; 3) для граничного спрощення доступу заінтересованих осіб до даних нормативної грошової оцінки земельних ділянок, методика повинна створювати передумови для надання показників оцінки у формі витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних утворень.

      Правову основу нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення у даний час складають Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III, Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, закони України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель», від 17.06.2004 № 1808-IV «Про державну експертизу землевпорядної документації», від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр», постанова Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 № 525 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)», а також наказ Держкомзему України, Мінбуду України, Держводгоспу, Мінагрополітики України, Держкомлісгоспу України, УААН від 27.01.2006 № 19/16/22/11/17/12 «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів)» (зареєстрований у Мін'юсті України від 05.04.2006 № 389/12263) . Після 2000 року здійснюється індексація показників оцінки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» (за 1997-2009 роки) та пункту 289.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (за 2010 та 2011 роки).

      Вся работа доступна по Ссылке