Концептуальні засади формування системи управління землями сільськогосподарського призначення державної власності

     

      Конституцією України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР встановлено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Закріплено розподіл власності на державну, комунальну і приватну. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Зважаючи на те, що сільські, селищні та міські ради, а також місцеві державні адміністрації, є органами загальної юрисдикції, що не спеціалізуються на управлінні сільськогосподарською нерухомістю, а опікуються одночасно усіма проблемами соціально-економічного розвитку територій, вони далеко не завжди спроможні приділити належну увагу питанням раціонального використання та охорони державних сільськогосподарських угідь. Згадані органи також схильні до спрямування власної уваги та бюджетних призначень у більш соціально-значущі сфери суспільного життя, аніж сільськогосподарське землекористування

      Вся работа доступна по Ссылке