Обґрунтування методологічних підходів щодо прогнозування основних макроекономічних показників на довгостроковий період

     

      Наука про економіку розглядає її як систему поведінки людей у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ. У цій системі біологічно та соціально зумовлені потреби людей обмежуються наявними природними й матеріальними ресурсами. Застосування тих чи інших регуляторів формує відповідну ситуацію в економіці, а її передбачення у майбутньому є метою макроекономічного прогнозування розвитку економіки. Прогноз основних макроекономічних показників економічного і соціального розвитку входить до системи державного прогнозування і розробки програм країни. Він дозволяє визначити економічні тенденції, що склалися внаслідок дії факторів попереднього періоду, і своєчасно відстежити негативні тенденції та обґрунтувати головні напрямки до протидії їм. Прогноз також дозволяє визначити можливі наслідки зміни економічного середовища у прогнозному періоді в результаті змін у державному регулюванні економіки, дії інших зовнішніх та внутрішніх факторів та виявити необхідність здійснення державних заходів за різними напрямками економічної політики. Результатом прогнозних розробок має бути кількісна і якісна оцінка можливостей і результатів розвитку вітчизняного виробництва, що намічено Програмою дій Уряду, насамперед за рахунок впливу держави на інтереси інвесторів та товаровиробників, досягнення змін у структурі сукупного попиту, поступового збалансування головних відтворювальних пропорцій економічного обороту, інституціональних перетворень та реформ, що пожвавлюють виробництво.

      Методологія прогнозування залежить від багатьох причин і, в першу чергу, від наукових досягнень у цій сфері, наявності відповідної інформації і технічних засобів її оброблення. Детальний аналіз методів і моделей показує, що для прогнозування основних макроекономічних показників із практичної точки зору і достатньої точності та ефективності розрахунків можна рекомендувати комбіноване моделювання, що охоплює формалізовані і неформалізовані підходи, коли формалізованими методами прогнозується варіант за тенденціями розвитку, а далі з урахуванням припущень розроблюється базовий варіант розвитку. На його основі з урахуванням оцінок ресурсного потенціалу і заходів економічної політики розроблюються альтернативні сценарії розвитку.

      Попередній аналіз методів і підходів прогнозування ОМЕП на довгострокову перспективу свідчить про необхідність і достатність додержання таких методологічних принципів. 1. Головною відмінністю довгострокового прогнозування є складнощі у врахуванні в моделях впливу нових факторів і ризиків, що будуть виникати у майбутньому. Вже зараз Мінекономрозвитку використовує такий інструмент, як зовнішні і внутрішні припущення щодо зміни ситуації у майбутньому. Якщо ж здійснити їх кількісну оцінку і врахувати її у процесі прогнозування, то для довгострокового прогнозування можна значно розширити коло застосованих моделей, включивши в нього навіть трендові моделі.

      2. Різні моделі прогнозування на перспективу дають різні результати, оцінити точність яких немає можливості. Але при їх обробленні мультимодельним методом можна отримати усереднений результат без випадкових значень, що дає найбільшу точність і свідчить про можливість використання у довгостроковому прогнозуванні широкого кола моделей різного типу.

      3. Окреме прогнозування визначеного кола ОМЕП на перспективу не забезпечує їхню збалансованість одного з іншими і не дає у сумі необхідне співвідношення. Наприклад, прогноз обсягів виробництва за видами економічної діяльності, як правило, не дає за сумою обсяги виробництва у цілому по країні. При незначних розбіжностях таку похибку можна нівелювати деякими способами. Але при прогнозуванні ОМЕП на довгостроковий період така неув’язка буде значною, зневажати нею неприпустимо.

      Тому пропонується спочатку прогнозувати один найбільш агрегований показник, а інші обраховувати, виходячи з наявності зв’язків кожного показника з агрегованим. Тобто, спочатку прогнозується ВВП, як найбільш агрегований показник, а інші ОМЕП розраховуються або структурним методом, або як частка агрегованого показника. При цьому структура чи частка прогнозуються статистичними методами або використовується цільовий прогноз.

      4. Важливішим фактором розвитку економіки є відповідні заходи економічної політики. Зараз вони розроблюються, але їх вплив на ОМЕП у кількісному вимірі не обраховується. Оцінка впливу заходів економічної політики надасть можливість не лише зіставити ефективність самих заходів, а і визначати ефективність економічної політики держави у цілому.

      5. Кожний захід економічної політики потребує відповідних ресурсів, а їх кількість обмежується наявністю у держави трудових, фінансових, природних та інших ресурсів. Тут постає завдання формування такого набору заходів, котрий був би найбільш ефективним в умовах обмеженості ресурсів. Таке завдання можна вирішити за допомогою сценарного методу, коли формуються різні сценарії (варіанти набору заходів і ресурсів), а їх оцінка і відбір здійснюється за цільовими пріоритетами.

      Вся работа доступна по Ссылке