Пропозиції до програми докорінної перебудови управління розвитком економіки

     

      Реформування управління економікою повинно бути спрямоване на побудову в Україні соціально-орієнтованої, регульованої економіки ринкового типу. Воно охоплює багато напрямів, основні з яких розглядаються нижче.

      Уточнення і розмежування функцій держави і регіонів Втручання держави в економіку пов’язане з використанням певних її функцій. Як правило, вони спрямовані на коригування недосконалостей, які властиві ринковому механізму і які він сам або не в змозі подолати, або його дії будуть неефективними.

      Значна кількість цих функцій покладається і на органи регіонального управління. Тому держава разом з передачею функцій повинна передавати і відповідні фінанси. Сучасна політика спрямування коштів до центру, а потім їх перерозподіл за регіонами не відповідає зацікавленості регіонів у досягненні якомога більших результатів, а породжує утриманські настрої. Практика показує, що навіть спрямування величезних коштів у так звані нестійкі регіони не вирішує сучасні проблеми.

      Виходом із такої ситуації може бути перехід на самофінансування регіонів, коли фінансові ресурси збираються на місцях і до центру спрямовуються лише кошти, що необхідні державі для виконання її функцій. Це надасть регіонам вагомих стимулів до ефективного господарювання і пошуку додаткових резервів економічного і соціального розвитку.

      Раціоналізація використання державних важелів управління З метою виконання своїх функцій і завдань держава використовує різноманітні форми й методи впливу на економічні процеси. До основних форм державного регулювання належать: комплексне (індикативного характеру) планування економічного і соціального розвитку; прогнозування розвитку народного господарства і кон’юнктури ринку; реалізація національних і цільових комплексних програм; керівництво господарською діяльністю державних підприємств; бюджетно-податкова, грошово-кредитна та амортизаційна політика; система соціального захисту населення.

      Необхідність і межі використання окремих форм, а також методи, за допомогою яких вони реалізуються у господарській практиці, визначаються прийнятою концепцією державного втручання в економіку, конкретними умовами й цілями соціально-економічного розвитку кожної країни.

      У країнах, які дотримуються концепції економічного лібералізму (США, Англія, Канада та ін.), держава в основному спирається на бюджетно-податкову і грошово-кредитну форми регулювання.

      Більш широкий арсенал засобів державного регулювання економіки застосовується у країнах, які додержуються концепції економічного дерижизму. Тут бюджетно-податковий, грошово-кредитний і ціновий механізми використовуються державою більш активно, але поряд з цим важливу роль виконує індикативне планування, завдяки якому держава впливає на економіку за допомогою координації господарської діяльності всіх її суб’єктів та забезпечення їх інформацією про цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку країни.

      Вся работа доступна по Ссылке