Важелі і інструменти економічної політики для реалізації стратегії
Сучасні економічні реалії змушують уряди більшості країн світу розширювати межі державного регулювання національних економік. Основними передумовами таких кроків навіть з боку найліберальніших в економічному сенсі країн стали процеси глобалізації, що, окрім позитивів, несуть у собі загрозу економічній безпеці кожної окремої держави, свідченням чого стало поширення економічної кризи на переважну їх більшість. При цьому уряди використовують різні концепції втручання в господарське життя, але загальною тенденцією є переважання непрямих методів впливу на суб’єктів економіки. Поряд з тим усталених рецептів щодо макроекономічної політики, котра б забезпечила тривалий стійкий соціально-економічний розвиток, не існує. Проте успіху досягають лише ті країни, де заходи державного регулювання розробляються та реалізуються з позиції стратегічного бачення майбутнього країни. Тому для економіки України найбільш нагальним на поточному етапі є розробка, легітимізація та реалізація комплексної стратегії соціально-економічного розвитку країни. Для досягнення цілей стратегії існує цілий арсенал інструментів, за допомогою яких держава може впливати на діяльність суб’єктів господарювання. Проте практика їх хаотичного використання впродовж усіх років незалежності, цілком зрозуміло, не дала належного ефекту.
Проблематика реалізації стратегічного планування на сьогодні є відносно дослідженою на мікрорівні, значно меншою мірою вона досліджена на мезорівні, що ж стосується макрорівня, тобто використання стратегічного планування в системі державного управління, то варто відзначити критичну нестачу дослідницьких зусиль у цьому напрямку. Проте у науковій літературі залишається відкритою ціла низка проблем методологічного, методичного та організаційного забезпечення розробки системи взаємоузгоджених стратегічних планів макро-, мезо- і мікрорівнів, а головне, визначення інструментарію для досягнення поставлених цілей.
Теорія і світова практика надають підстави стверджувати, що основними інструментами реалізації загальнонаціональної стратегії виступають:
- соціально-економічні норми і нормативи;
- державні гарантії;
- державні замовлення;
- кредитні інструменти;
- субсидування процентних ставок;
- реструктуризація податкової заборгованості;
- податкові пільги;
- державні асигнування;
- митно-тарифні умови тощо.
Окремі інструменти реалізації заходів економічної політики досить повно описані у роботі [45]. Розглянемо їх сутність і можливість використання поряд з іншими, більш дієвими.
Для регулювання соціально-економічних відносин багато країн використовують нормування окремих витрат, видатків тощо (мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум, нормативи викидів шкідливих речовин тощо).
Соціально-економічні норми і нормативи, як один із важливих засобів державного регулювання, використовуються як базовий елемент при обґрунтуванні плану розвитку країни, а також при розробці територіальних планів та ін. Система соціально-економічних норм і нормативів, що регулюють процес споживання, включає до складу: норми та нормативи споживання товарів; норми та нормативи споживання послуг; норми та нормативи розвитку матеріальної бази соціальної інфраструктури; економіко-екологічні норми і нормативи.
Нормативи споживання товарів у кризових умовах повинні включати до складу мінімальні норми споживання у середньому на душу населення основних харчових продуктів, виробів легкої промисловості, а також мінімальні нормативи забезпечення населення та середні строки використання предметів культурно-побутового і господарського призначення.
Ці показники слід розробляти і затверджувати відповідними органами для використання при розробці планів. Вони також можуть використовуватися для планування на рівні області.
Нормативи споживання платних послуг у кризових умовах являють собою взаємопов’язану систему оцінок рівнів споживання на душу населення окремих видів послуг, яка побудована на науково обґрунтованих мінімальних потребах. Такі нормативи слід розробляти за видами послуг в цілому по Україні і затвердити законодавчими органами для використання у плановій роботі. Зазначені нормативи мають бути диференційовані за областями країни.
Важливим елементом системи соціально-економічних нормативів, яка формується на державному рівні, є нормативи забезпечення населення об'єктами соціальної інфраструктури. Рівень її розвитку багато в чому визначається ступенем задоволення потреб населення у матеріальних благах та послугах. Планування у галузях невиробничого призначення за допомогою нормативних методів повинно сприяти покрашенню умов життя людей, усунути соціальні відмінності між окремими регіонами країни, містом та селом, забезпечити розробку комплексних планів з урахуванням природно-кліматичних, соціально-демографічних та інших особливостей території.
