Передумови адаптації законодавства України до стандартів Європейського Союзу

     

      З відродженням Української держави почався новий період в історії українського народу, адже здобувши незалежність, країна отримала можливість бути рівноправним учасником міжнародних відносин з іншими державами, стала суб’єктом міжнародного життя, включилася в глобальні процеси.

      Інтеграція до європейських структур є стратегічною метою України, адже це найкращий спосіб реалізації національних інтересів побудови економічно розвинутої демократичної держави, зміцнення її позиції у світі. Проте адаптація вітчизняного трудового права, зокрема питання охорони праці трудівників, до стандартів Європейського союзу (далі – ЄС) є складним і суперечливим процесом. Унаслідок національної особливості зазначеної галузі права, його тривалої внутрішньої й зовнішньої відокремленості від правової системи розвинутих європейських країн, продовжуються наукові дискусії про доступні євроінтеграційні перспективи національного трудового права. Важливою в цих умовах є оцінка позитивних та можливих негативних наслідків входження України до ЄС, відпрацювання власних моделей євроінтеграції.

      Метою цього підрозділу є аналіз теоретичних питань адаптації національного трудового законодавства, виявлення підстав, що негативно впливають на зазначений процес і розробка прогресивних моделей для підвищення його загальної якості та дієвості. Для досягнення поставленої мети необхідно по-перше, дослідити розвиток законодавства Європейського Союзу з охорони праці; по-друге, вирішити питання термінологічної невпорядкованості, що виникає під час процесу адаптації; по-третє, проаналізувати природу та сутність терміну “стандарт” у контексті стосовно законодавства ЄС. Історія становлення та розвитку ЄС, його інституційна структура, основні напрямки діяльності є традиційними предметами дослідження науковців різних галузей знань і країн світу. Юристи, економісти, політологи, історики, соціологи, вивчаючи окремі аспекти діяльності ЄС, забезпечили повне розуміння сутності цього утворення.

      Ідея об’єднаної Європи, що зародилася після Другої світової війни, крізь успіхи й поразки поступово набувала життєвої сили. На сьогоднішній день ЄС є одним із найпотужніших учасників міжнародних відносин, що налічує у своєму складі 27 країн та керується багаторівневою системою органів управління [1]. Серцем ЄС є створений у його межах єдиний економічний простір, в рамках якого вільно пересуваються товари, послуги, робоча сила, капітал та діє єдина валюта.

      Діалектична єдність і боротьба протилежностей є одним із головних “двигунів” європейської інтеграції. Цілі, котрі ставить перед собою ЄС, підкреслює особливу роль цієї організації в формуванні й подальшому розвитку цінностей, які мають не тільки загальноєвропейський характер, а є повним проявом високих загальнолюдських цивілізованих досягнень. Союз обрав напрямок формування нових правових ідей, тенденцій і традицій. У ньому ніби відбувається “кристалізація” світових загальнодемократичних стандартів, які стають зразком підходу до вирішення правових проблем для інших країн.

      Для правознавців традиційним центром наукового інтересу стали правові аспекти утворення та функціонування Європейського Союзу, зокрема, становлення установчих договорів ЄС, функції та повноваження його інституцій, правова регламентація основних напрямів його діяльності. Предметом цих досліджень є також процедура уніфікації права, що проходить у рамках ЄС (так звана, правова гармонізація), що істотно відрізняється від інших уніфікаційних процедур, котрі застосовуються у сучасному праві, зокрема, від імплементації, оскільки здійснюється органами із відповідними повноваженнями шляхом вжиття спеціальних процедур [2, c.14].

      Європейський Союз було засновано Маастрихтським договором 7 лютого 1992 р., яким було розпочато новий етап у процесі створення союзу всіх народів і держав Європи. Він є основним документом, що визначає склад, структуру, мету та принципи діяльності Євросоюзу. Необхідно зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 1 Договору на базі Європейських спільнот було створено Європейський Союз, завданням якого є формування узгоджених і солідарних відносин держав-членів та їх народів. Союз ставить перед собою мету сприяти економічному й соціальному поступовому та високому рівневі зайнятості [3, c. 145]. Його територія нині становить майже половину території США. Загальна чисельність населення перевищила 450 млн. На долю ЄС припадає 30 % світового експорту [4, с. 4].

      Вся работа доступна по Ссылке