Законодавство Європейського Союзу щодо охорони праці

     

      З часу створення Європейського Союзу стала очевидною необхідність у глобальному підході до питань безпеки й гігієни праці працівників. Починаючи з останнього століття, у державах-членах ЄС отримала розвиток соціальна політика, а в царині охорони й гігієни праці були досягнуті значні поліпшення. Проте темпи таких змін були різними, великі відмінності були відносно заходів, що здійснювали держави-члени щодо безпеки й гігієни праці. Стало зрозумілим, що остання потребує більшої уваги з боку ЄС, тому поліпшення й якість у цій області повинні згодом стати головними цілями політики держав-членів ЄС у сфері охорони праці працівників.

      Необхідність гармонізації та координації законодавства держав-членів у царині охорони праці як одного із вагомих чинників гармонізації економічної політики пов’язують із зростанням ролі транснаціональних корпорацій у економічному житті європейських країн і пов’язаних з ними проблем соціального забезпечення й захисту населення, а також із взаємним впливом соціального й трудового законодавства на товаровиробництво, а саме конкурентоспроможність продукції [54, c. 235].

      Конкретизуючи об’єкти соціальної політики Співтовариства, Європейська Комісія наголошувала на необхідності правової регламентації відносин зайнятості, становища жінок і сезонних трудящих, охорони здоров’я на робочому місці, статусу категорій осіб, котрі потребують підтримки, співробітництва національних установ у сфері праці та посилення соціального діалогу [55, c. 43].

      Протягом останніх десятиріч у рамках Європейського Союзу велика увага приділялася розвитку законодавства у сфері охорони праці, адже трудові норми ЄС створювалися поступово, у міру розвитку західноєвропейської інтеграції. Держави-члени ЄС також активно заохочують неюридичні дії у сфері охорони праці, тісно співпрацюючи з неофіційними партнерами, такими, як окремі організації працівників і роботодавців, а також страховими компаніями, з метою створення безпечних і здорових умов праці. Охорона праці в широкому розумінні включає цілий комплекс заходів щодо її забезпечення. Це система правових, соціально-економічних, соціально-технічних, медичних, реабілітаційних й інших заходів [56, c. 474]. Охорона праці спрямована на запобігання травматизму й забезпечення сприятливих виробничих умов. Принцип, що розділяється всіма країнами, які входять в ЄС – відповідність національних систем охорони праці до нових технологій і систем організації праці, що означає визнання зростаючої ролі охорони праці.

      Керівні органи ЄС прагнуть до об’єднання зусиль держав-членів Євросоюзу в царині охорони праці:

      (а) видаються нормативні документи з охорони праці, що охоплюють різні аспекти виробничої діяльності (вони включаються в національні закони з охорони праці, постійно підвищуючи планку вимог щодо її умов);

      (б) здійснюється значна організаційна й пропагандистська діяльність, адресована не лише менеджменту підприємств, а й широким масам працюючих.

      Останній документ Єврокомісії у цьому напрямку – програма “Адаптуючись до змін у сфері праці і в суспільстві: нова стратегія Європейських Співтовариств в області охорони праці на 2002-2006 роки”, спрямована на консолідацію зусиль у сфері запобігання ризикам, пов’язаних з травматизмом на виробництві за рахунок дотримання стандартів і правил, підвищення рівня професійного навчання та освіти працівників. Стратегія передбачає “заходи з протистояння новим соціальним викликам, пов’язаним з радикальною перебудовою суспільства, та з перетворення економіки Європи на конкурентоспроможну, таку, що динамічно розвивається, зі збільшенням робочих місць та спирається на соціальну згоду” [57].

      Для практичного втілення в життя положень стратегії Єврокомісія використовуватиме всі наявні інструменти (законодавче регулювання, соціальний діалог, практику корпоративної соціальної відповідальності, економічні стимули), пропонується розробити директиву для відвернення хуліганства й насильства на робочих місцях, здійснювати консультування соціальних партнерів з питань умов праці.

      Необхідно відмітити, що в цьому документі зроблено акцент на проблемі психологічного й соціального благополуччя на роботі, при цьому особлива увага приділена відмінностям між чоловічою та жіночою працею. Європейський парламент звернувся до Єврокомісії з приводу виділення додаткових ресурсів для вирішення завдань у царині охорони праці на підприємствах країн Євросоюзу та надання детального плану дій з реалізації стратегії. Однією з основних, на думку європарламентарів, повинна стати довгострокова програма, що стосується малих і середніх підприємств.

      Вся работа доступна по Ссылке