Вступ адвоката-представника потерпілого у кримінальний процес

     

      Відповідно до ст. 52 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК) одним із представників потерпілого може бути адвокат. «І правильним є те, що закон першим серед осіб, які мають право брати участь у кримінальній справі як представники потерпілого, називає саме адвоката. Адже – це компетентний юрист – професіонал, який здійснює кримінально-процесуальне представництво» [33; 54]. Саме адвокат може найкращим чином надати юридичну допомогу та сприяти здійсненню правосуддя у кримінальній справі [109; 189].

      Адвокат-представник користується процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють (ст. 52 КПК). На відміну від захисника він не є таким же самостійним учасником процесу, не має своїх особистих процесуальних прав і діє поряд із потерпілим або змінює його, але не вправі діяти на шкоду своєму довірителю [193; с. 116]. У випадках, коли адвокат-представник використовує свої повноваження на шкоду інтересам потерпілого, його участь у справі має бути припинена або він може бути замінений за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді чи ухвалою суду. Такий висновок можна зробити, виходячи зі змісту п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» [172; с.392-400].

      Відповідно до ч. 2 ст.63 КПК адвокат не може брати участь у справі як представник потерпілого за обставин, зазначених у статті 61 КПК. Виходячи зі змісту цієї статті можна дійти до висновку, що не може бути представником потерпілого адвокат:

      1. Який раніше брав участь у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача.

      2. Який відповідно до КПК є свідком і у зв’язку з цим допитувався або підлягає допиту. 3. Який є родичем особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого зі складу суду, потерпілого, цивільного позивача;

      4. Щодо якого порушено кримінальну справу;

      5. Визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним.

      Адвокат не може брати участь у справі як представник також у випадках:

      1. Коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася із проханням про надання юридичної допомоги;

      2. У разі зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленому законодавчими актами України.

      Один і той же адвокат не може бути представником двох і більше потерпілих, якщо інтереси представництва одного з них суперечать інтересам представництва іншого. Не може бути представником потерпілого адвокат, який зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істині у справі, затягує розслідування чи судовий розгляд справи, а також порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.

      Перелік обставин, які виключають участь адвоката-представника потерпілого у справі, є вичерпним. Разом з тим, такі обставини, як зловживання адвокатом своїми правами представника і перешкоджання встановленню істини у справі, затягування розслідування чи судового розгляду справи та інші, зазначені у ч. 4 ст. 61 КПК, підлягають ретельному тлумаченню та обов’язковому мотивованому обґрунтуванню їх наявності. Пояснюється це тим, що вказані обставини носять загальний характер, а тому можуть стати підставою для усунення представника потерпілого – адвоката, який принципово відстоює законні інтереси потерпілого.

      Деякі обставини, які виключають участь адвоката як представника потерпілого у справі, викликають заперечення. Так, у п. 4 ч. 1 ст. 61 КПК передбачена підстава заборони діяльності адвоката як представника у разі, коли щодо нього порушено кримінальну справу. Така норма суперечить ст. ст. 2, 17 Закону «Про адвокатуру», оскільки свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видається на здійснення усіх видів такої діяльності (ст. 5) та може бути анульоване щодо всіх, а не одного виду діяльності, у разі засудження адвоката за вчинення злочину – після набрання вироком законної сили. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

      Отже, тільки за наведених умов адвоката може позбавити права займатися тим чи іншим видом адвокатської діяльності [21; с. 91]. Тому, потрібно виключити з ч. 1 статті 61 КПК пункт 4. Адвокатська діяльність припиняється у разі анулювання свідоцтва про право на її заняття або тимчасово зупиняється на строк до одного року рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

      У ч. 2 ст. 63 КПК вказано, що адвокат не може брати участі у справі як представник потерпілого за обставин, зазначених у статті 61 цього Кодексу. Тобто, виходячи із буквального тлумачення п. 1 ч. 1 ст. 61 КПК, можна констатувати, що адвокат не може брати участі у справі як представник потерпілого, якщо він вже брав у ній участь у цьому процесуальному статусі. З цього приводу до ч. 2 ст. 63 КПК, потрібно внести відповідні роз’яснення, що адвокат не може бути представником, якщо він використовував свої повноваження на шкоду інтересам потерпілого. Також, викликає заперечення зміст пункту 3 ч.1 ст. 61 КПК у тій частині, що представником не може бути адвокат, який є родичем потерпілого. Зрозуміло, що ці недоліки зумовлені тим, що норма, закріплена у ч. 2 ст. 63 КПК, є відсилочною. Вважаємо, що обставини, за наявності яких адвокат не може брати участь у справі як представник потерпілого, мають бути вичерпно викладені у ч. 2 ст. 63 КПК.

      Стосовно ситуації, пов’язаної з допитом адвоката-представника потерпілого як свідка, то він може бути допитаний після усунення його від участі у справі як представника. І тільки щодо обставин, які стали йому відомі не у зв’язку із наданням юридичної допомоги довірителю, а також коли обставини були йому довірені або стали відомі під час здійснення професійної діяльності, якщо він звільнений від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила йому ці відомості (п.п.1, 2 ч. 1 ст. 69 КПК, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про адвокатуру»).

      Вся работа доступна по Ссылке