Поняття, види та класифікація заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції

     

      Сфера захисту економічної конкуренції в Україні виростає із найважливіших конституційних положень. Стаття 42 Конституції України [62] кожному гарантує право на підприємницьку діяльність, забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, забороняє зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію. Окремим положенням у зазначеній статті Конституції [62] проголошується, що держава захищає права споживачів.

      Отже, утвердження та забезпечення захисту економічної конкуренції в Україні є одним із головних обов’язків держави, визначає зміст і спрямованість її діяльності, а виконання цього обов’язку обумовлюється соціальною цінністю добросовісної, економічної конкуренції та необхідністю розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, забезпечувати ефективний розвиток економіки. Водночас, стаття 42 [62] Конституції України дає право будь-яким суб’єктам господарювання, громадянам тощо вимагати забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, захищати свої права та інтереси у сфері конкуренції, зокрема, безпосередньо шляхом звернення до відповідних компетентних органів держави.

      Правові засади захисту економічної конкуренції нині визначаються Законом України «Про захист економічної конкуренції» [122], відповідно до якого економічна конкуренція визначається як змагання між суб’єктами господарювання для того, щоб ніхто з них на ринку не міг диктувати свої умови, а споживачі та суб’єкти господарювання мали право вибирати між продавцями та покупцями.

      Очевидним є те, що економічна конкуренція представляє певний і важливий інтерес для суспільства (і тому захищається) не самим фактом її існування, а тим, яку користь вона приносить. Тому, незалежно від вдалості намагань дати їй лаконічне визначення в законах чи інших нормативно-правових актах, в усіх випадках конкуренція не розглядається лише як змагання, як поведінка конкурентів, а включає в себе значно більше складових (змагальність є лише однією з них), і характеризується за ефективністю виконання нею своїх функцій. Пріоритети в оцінці цієї ефективності, щодо яких можна вести тривалі дискусії, не мають принципового значення – важливо те, що конкуренція становить суспільний інтерес лише як механізм досягнення певного суспільнокорисного результату.

      Захист конкуренції – це комплекс правових заходів, які реалізуються в діяльності компетентних державних органів, спрямованих на виявлення, розслідування та запобігання правопорушень, на захист та відновлення законних інтересів, прав учасників ринку, що можуть виникати внаслідок порушення правил конкуренції, притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції, а також у забезпеченні режиму попереднього контролю за формуванням структури ринків [57, с. 21]. Зазначене визначення захисту економічної конкуренції, з яким можна погодитися, дається у Коментарі до Закону України «Про захист економічної конкуренції» на основі порівняльного аналізу з правилами конкуренції Європейського Союзу.

      В Україні захист економічної конкуренції головним чином забезпечується у процесі правозастосовчої діяльності органів Антимонопольного комітету України, які наділені законом спеціальними повноваженнями у сфері захисту економічної конкуренції, санкціоновані акти яких є обов’язковими для виконання.

      На відміну від функції захисту конкуренції, підтримка конкуренції забезпечується не примусовими, а узгоджувальними, заохочувальними засобами, пропагандою позитивних наслідків конкуренції для суспільства загалом. Підтримка та розвиток конкуренції включає політичні, інституційні, правові та регуляторні засоби формування в суспільстві сприятливих умов для вільного функціонування ринкових сил і дотримання всіма учасниками ринкових відносин правил чесної конкуренції [57, с. 14]. Сьогодні науковці одним із позитивних проявів процесів трансформації економіки України до ринкових відносин називають наявність розвитку конкуренції [46, с. 135].

      Тому, для покращення суспільної поінформованості та розуміння політики конкуренції у суспільстві в цілому, основним завданням органів, які захищають конкуренцію, має бути її активне пропагування. Це повинно реалізовуватися через розробку та реалізацію відповідних державних програм (чого в Україні бракує), контакти з діловими, правничими та науковими колами тощо.

      Необхідно відмітити, що представники Антимонопольного комітету України часто беруть участь у конференціях, зустрічах та дискусіях за круглим столом із професійними групами, які включають у себе великі професійні організації, зокрема Спілку підприємців, Європейську бізнес-асоціацію та Торговельну палату, і менші за розміром галузеві групи, зокрема виробників вугілля та коксу, металу, нафтотрейдерів, страхувальників, операторів мобільного зв’язку та ін. Антимонопольний комітет України також пропонує власні теми семінарів для юристів приватного сектору, його працівники читають лекції та проводять семінари у вищих учбових закладах України.

      Вся работа доступна по Ссылке