Зарубіжний досвід застосування заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції
В Україні ще не вдалося створити належних умов для функ¬ціонування й розвитку економіки на правовій основі, зокрема, через від¬сутність відповідного теоретико-методологічного та адміністра¬тивно-правового за¬без¬печення розвитку держави й реформаційних процесів з ура¬хуванням пер¬спек¬тив міжнародної інтеграції [13]. Саме тому удосконалення діяльності органів Антимонопольного комітету України неможливе без узагальнення зарубіжного досвіду застосування заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції.
Світовий досвід свідчить, що практичне застосування законодавства про захист економічної конкуренції в різних країнах світу здійснюється відповідно до однієї з двох основних моделей, які умовно можна назвати як адміністративна (політична) та судова (юридична) системи. Адміністративна система передбачає надання повноважень та покладення відповідальності за контроль за дотриманням законодавства на адміністративний орган, який часто діє в системі або у тісній взаємодії з Міністерством економіки країни і має при цьому значний політичний вплив. Судова (юридична) система передбачає застосування законодавства про захист економічної конкуренції переважно судами.
Також традиційно виділяють дві моделі конкурентного законодавства: американську та європейську [7, с. 9; 34; 76; 164]. Головними відмінностями між ними є те, що американська модель забороняє будь-які монополії та трести, а європейська модель законодавства їх допускає та дозволяє, проте забороняє монополіям зловживати своїм домінуючим становищем.
Порівнюючи норми конкурентного (антимонопольного) законодавства різних країн, рано чи пізно стикаєшся з фактом, що вони характеризуються значною схожістю. Це говорить про те, що в світі спостерігається загальна тенденція щодо врегулювання монополій, а також, що багато норм антимонопольного законодавства одних країн запозичені в інших. Проте кожна країна має свої особливості, що й відбилося на їх антимонопольному законодавстві. Зокрема, значно різняться органи забезпечення, його дотримання, частка ринку, яку повинна охоплювати компанія, щоб вона стала монополією [23, с. 331]. Таким чином, світовий досвід застосування законодавства про захист економічної конкуренції довів, що таке втручання держави в економічне життя є невід’ємною і необхідною складовою сучасної ринкової економіки. У 1980-х – 1990-х роках відбулося особливо стрімке зростання кількості країн, які прийняли та запровадили законодавство, спрямоване на захист конкуренції, а також відбувся активний процес удосконалення цього законодавства. У цей період конкурентне законодавство було прийнято у декількох десятках країн світу і зараз діє більше ніж у шестидесяти країнах.
Законодавство України про захист економічної конкуренції діє всього десять років. Оскільки досвід України щодо його застосування досить незначний, корисно вивчити досвід інших держав, у тому числі так званих родоначальників конкуренційного права [172]. Так, за видами санкцій до правопорушників вирізняють держави, у яких застосовують лише фінансові санкції, та держави, у яких поряд із фінансовими санкціями встановлена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі осіб, які брали участь у підготовці та (або) реалізації антиконкурентних дій [86].
Слід зазначити, що практика застосування фінансових санкцій характерна для Європейського Союзу, Норвегії, Швейцарії та інших країн [86]. Цей вид відповідальності доволі ефективний, адже істотні розміри штрафів – фактор, що стримує від порушення законодавства, і відчутне покарання навіть для потужних корпорацій. Саме у країнах, де не встановлено іншої відповідальності, окрім фінансової, за вчинення антиконкурентних дій передбачені найбільші штрафи. Так, найбільший штраф за всю історію картелів був накладений Європейською комісією на відомого виробника ліфтів та ескалаторів – німецький концерн Thyssen Krupp – у лютому 2007 р. (справа IP/07/209) [86]. Сума штрафу сягала 480 млн євро. Додатково до відповідальності юридичних осіб фізичні особи, які брали активну участь у підготовці та реалізації антиконкурентних дій, також можуть нести персональну фінансову відповідальність за вчинення таких дій відповідними суб’єктами. У деяких країнах фінансові санкції для фізичних осіб можуть сягати 10–15% від суми санкцій, накладених на відповідну юридичну особу [86].
До групи країн, у яких застосовують кримінальну відповідальність, належать Сполучені Штати Америки, Канада, Бразилія, Південна Африка, Корея та Японія [86]. Кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі слугує потужним стримуючим фактором, що запобігає вчиненню правопорушень, насамперед щодо осіб, які керують діяльністю тієї чи іншої компанії, адже строк ув’язнення за вчинення зазначених діянь становить від двох років у Бразилії до десяти років у Південній Африці та Сполучених Штатах Америки [86].
Вся работа доступна по Ссылке
