Адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері охорони права на комп’ютерні програми в Україні

     

      Розвиток сучасних інформаційних технологій призвів до того, що на людську спільноту навалюються безперервні потоки інформації, які неможливо обробити без допомоги комп’ютерних програм. Вони потребують ефективного захисту з боку різноманітних суб'єктів публічної адміністрації [175].

      Особливу вагомість для розкриття місця і ролі публічної адміністрації у сфері охорони права на комп’ютерні програми в адміністративному праві становить категорія адміністративно-правового статусу особи. Але перш ніж зосереджувати свою увагу на понятті статусу в адміністративному праві слід дослідити дефініцію статусу в юридичній науці. Дослідженням адміністративно-правового статусу займалися такі вчені, як А.М. Авторгов, В.В. Галунько, В.П. Горбатенко, М.П. Зюблюк, Б.М. Лазарєв, С.А. Мандрик, О.Ф. Скакун, А.А. Стародубцев, Ю.С. Шемшученко, та ін., але вони досліджували інші, більш широкі або суміжні категорії [12, с. 253; 215, c. 626; 4, c. 8;187, с. 86; 103, с. 124; 181, c. 377; 109, с. 78;110].

      Якщо звернутися до тлумачного словника української мови, то там слово статус визначається, як певний стан чого-небудь (становище, стан.) [121, с. 420]. У найбільш загальному вигляді під статусом (від латинського status – положення, становище) розуміється правове положення (сукупність прав і обов’язків) фізичної чи юридичної особи [184, с. 1263; 134, с. 453; 217, с. 110]. Таке поняття статусу підтверджується поглядами Ю.С. Шемшученко, М.П. Зюблюка, В.П. Горбатенка у юридичній енциклопедії [215, c. 626]. Вони виділяють поняття правового статусу як сукупності прав і обов’язків фізичних та юридичних осіб. А.М. Авторгов зазначає у своїх працях, що правовий статус – складова загальної проблеми прав особистості. Правильна та всебічна регламентація якого дозволяє громадянам здійснювати свої права та захищати законні інтереси.

     Адміністративно-правовий статус особи є загальним правовим статусом. До елементів адміністративно-правового статусу особи належать: правосуб’єктність, права та обов’язки, юридична відповідальність [4, c. 8].

      А.А. Стародубцев виділяє такі блоки у правовому статусі: а) цільовий; б) структурно-організаційний; в) функції та повноваження; г) функціональний; д) відповідальність [187, с. 86].

      В.Б. Авер’янов у своїх працях констатує, що існують найстабільніші характеристики правового статусу (вид керуючого суб’єкта, його підлеглість, генеральні цілі, базові повноваження тощо), та «гнучкіші» компоненти статусу (окремі завдання, конкретні права та обов’язки, зв’язки з іншими структурними одиницями тощо) [1, с. 105].

      На думку Б.М. Лазарєва, правовий статус передбачає відповіді на питання: органом якого рівня є той чи інший орган, до якого виду органів належить; яке офіційне найменування органу; хто його утворює, формує особовий склад; кому він підпорядкований, підзвітний, підконтрольний і перед ким; хто може відміняти, призупиняти, змінювати і опротестовувати його акти; яка юридична сила актів даного органу; які джерела фінансування; чи має він права юридичної особи [103, с. 124].

      Деякі вчені під правовим статусом розуміють сукупність прав і свобод, обов’язків та відповідальність, що встановлюють правовий стан органу чи конкретної особи в суспільстві [190, с. 217].

      Проте найбільш повними щодо правового статусу особи є погляди О.Ф. Скакун, яка вважає, що правовий статус особи — це система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права (тобто як такий, що має правосуб'єктність) координує своє поведінку в суспільстві [181, c. 377].

      З урахуванням думки останньої вченої, а також предмету нашого дослідження, вважаємо, що адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері охорони права на комп’ютерні програми — це неподільна єдність обов’язків і прав суб’єктів публічної адміністрації, які займаються адміністративно-правовою охороною права на комп'ютерні програми в сукупності із їх правосуб’єктністю, а також адміністративними заходами, що застосовуються до них за неналежне виконання завдань у зазначеній сфері (адміністративна відповідальність та дисциплінарна відповідальність посадових осіб публічної адміністрації).

      В Україні правовий статус суб'єктів права визначається Конституцією України, іншими законами, підзаконними нормативно-правовими актами публічної адміністрації та міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України. Правовий статус юридичних осіб (державні органи, підприємства установи та організації) визначається через їх компетенцію, тобто права і обов’язки цих осіб, зафіксовані в чинному законодавстві. Від повноти юридичної фіксації повноважень даних юридичних осіб залежить ефективність їхньої діяльності [215, c. 44].

      В теорії адміністративного права до суб’єктів публічної адміністрації відносяться: 1) органи виконавчої влади; 2) органи місцевого самоврядування; 3) об'єднання громадян чи підприємства при здійсненні делегованої державної функції; 4) посадові особи будь-якого із зазначених колективних субпродуктів публічної адміністрації [11, с. 16].

      Вся работа доступна по Ссылке