Концептуальні засади формування соціально орієнтованої держави
Сучасний етап розвитку економіки України характеризується станом перманентної економічної нестабільності, що обумовлено з одного боку, поширенням процесів глобальної кризи, а з іншого боку, наявністю структурних диспропорцій в національній економіці. Глибина соціально-економічних проблем нашої країни, вимагає пошуку нової концепції розвитку національної економічної системи, результатом якої має стати ефективна соціально орієнтована держава, здатна забезпечити високий рівень життя населення. Отже, кінцевою метою державної економічної політики повинно стати поліпшення якості життя широких верст населення.
Однак, для забезпечення ефективної переорієнтації існуючої економічної системи на створення держави добробуту, в першу чергу, необхідно підвищити ефективність національної системи господарювання на основі впровадження високотехнологічного способу виробництва. На ряду з цим, слід підкреслити, що сучасний етап цивілізаційного прогресу характеризується зміною структури чинників розвитку, тобто формування високотехнологічної моделі розвитку національного господарства потребує особливої уваги до розвитку людського капіталу. Таким чином, коло замикається: розвиток соціальної складової неможливий без високоефективної економічної системи, а економічний розвиток, у свою чергу, потребує формування соціально орієнтованої держави.
Таким чином, при визначенні стратегічних напрямів розвитку нашої країни першочерговим пріоритетом є забезпечення розвитку людського капіталу. Для цього держава повинна створити для населення рівні можливості доступу до соціальної сфери (совіти, медичного обслуговування, творчого та культурного розвитку).
Задля формування соціально орієнтованої ринкової економіки зростає соціальна спрямованість системи державного регулювання національної економіки. Історично держава здійснювала функції підтримки ринкових відносин у формі захисту приватної власності, регулювання процесів обміну, вирішення окремих питань соціального характеру, забезпечувала створення правової бази функціонування суб'єктів господарювання. З розширенням соціальних функцій держава має встановлювати певні обмеження вільних ринкових відносин і спрямовувати економічний розвиток у соціальну сферу.
Широке коло теоретико-методологічних питань щодо регуляторного впливу держави в соціально орієнтованій ринковій економіці є об'єктом наукових досліджень і численних публікацій зарубіжних учених Ф. Бема [187], А. Волгіна [159], Л. Ерхарда [185; 188], А. Мюллер-Армака [105; 192], В. Ойкена [109], В. Репке [146; 197], А. Рюстова [190] та ін. Сучасним проблемам формування і функціонування соціально орієнтованої ринкової економіки та визначення ролі держави в ній присвячені праці вітчизняних економістів І. Булєєва [20], В. Варги [23], А. Гальчинського та В. Гейця [30], С. Гріневської [49], С. Дятлова [59], Д. Кириленка [72], С. Корецької [76], У. Садової [150], Ю. Скулиша [156], П. Спікера [164], В. Удовиченка [172], А. Халецької [177], О. Шепеленко [179], Л. Швайки [180] та ін. Проте в економічній літературі немає однозначної думки щодо визначення ролі і функцій держави в соціально орієнтованій ринковій економіці.
Незважаючи на значну кількість напрацювань з проблеми становлення соціальної орієнтації економіки, в Україні існують досить суттєві розбіжності щодо трактування самого поняття «соціальна ринкова економіка» та визначення функцій держави в цих умовах. Тривають дискусії щодо можливості побудови в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки європейського типу. Таким чином, на сьогодні актуальним є обґрунтування концептуальних засад формування соціально орієнтованої ринкової економіки.
Це свідчить про актуальність визначення концептуальних засад державного втручання в економічні процеси з метою прискорення формування соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні.
Соціально орієнтована ринкова економіка – це модель розвитку економічної системи, яка функціонує на основі домінування приватної форми власності в поєднанні з державною власністю та активним державним втручанням в систему перерозподілу національного доходу та систему соціального захисту населення. Сутність соціально орієнтованої ринкової економіки полягає у державному регулюванні ринкової економіки для досягнення соціальних цілей.
Основною метою функціонування соціально орієнтованої економіки є підвищення добробуту населення. Економічна політика держави в соціально орієнтованій економіці полягає у забезпеченні економічного зростання на основі підпорядкування економіки завданням соціального розвитку суспільства, тобто вона набуває ознак соціально орієнтованої економічної політики.
У широкому розумінні соціально орієнтована економіка – це високорозвинена форма ринкової економіки, яка дозволяє найбільш повно поєднувати принципи ринкового господарювання і соціальної справедливості. Ринкові відносини і різні види державної економічної політики в умовах соціально орієнтованої економіки підпорядковуються цій єдиній меті [31; 53].
У центрі уваги соціально орієнтованої ринкової економіки знаходиться людина з її потребами й інтересами, її відносини з іншими членами суспільства в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. Задачею соціального ринкового господарства є пізнання закономірностей становлення і розвитку господарського механізму, свідомо орієнтованого на вирішення соціальних проблем.
Соціально орієнтована ринкова економіка допомагає
