Механізм формування соціально орієнтованої ринкової економіки та особливості його функціонування в Україні
Сучасна криза в системі міжнародних фінансів та диспропорції між рівнем капіталізації фінансового й реального секторів економіки призводять до загострення проблеми в сфері соціального захисту населення з боку держави. За таких глобальних коливань конкурентоспроможною є економіка, яка всебічно використовує потенціал транснаціонального капіталу, має диверсифікований національний виробничий комплекс, розвинений внутрішній ринок та збалансовану соціальну структуру. Втручання держави при впровадженні соціально орієнтованої економіки пов’язане з необхідністю вирішення ряду соціальних проблем, які не можуть бути вирішені в умовах ринку. Таким чином, формування ефективного механізму державного стимулювання розвитку соціально орієнтованої економіки є актуальним та обов’язковим для забезпечення сталого розвитку національної економічної системи в довгостроковому терміні. Соціально орієнтована економічна система може працювати лише за умови комбінації важелів ринкового та державного механізмів.
Згідно енциклопедичного визначення, соціально орієнтована ринкова господарська система відповідає сучасній формі економічної організації ринкового типу з налагодженим механізмом державного регулювання, відповідною інституціональною структурою та системою соціального захисту населення [15].
Проведене дослідження свідчить, що для забезпечення позитивної тенденції зростання економіки України та інших країн, що розвиваються, одним з головних критеріїв є доповнення сучасної ринкової економічної системи принципами орієнтованими на забезпечення соціального добробуту, захисту населення, зниження рівня диспропорцій між класами суспільства. У зв’язку з цим, необхідним є формування ефективного механізму державного стимулювання соціально орієнтованої економіки на основі виявленого рівня соціального забезпечення в країні.
На сьогоднішній день процес формування соціально орієнтованої держави в Україні носить несистематизований характер.
Протягом всього періоду незалежності нашої держави використано багато методів і інструментів державного управління соціально-економічними процесами, які постійно змінювалися та поповнювалися новими. А відсутність чіткої соціальної політики з боку держави свідчить про те, що вітчизняна система управління соціальним розвитком є ще недієздатною. Концепція соціального розвитку нашої держави не має достатнього законодавчого відображення, а процес формування соціально орієнтованої держави в Україні ще недостатньо сформований та відпрацьований, що унеможливлює ефективні дії держави в цій сфері [26; 48].
На сьогоднішній день основним програмним документом, що визначає перспективи розвитку нашої країни в економічній і соціальній сферах є Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».
Програма реформ спрямована на побудову сучасної, стійкої, відкритої й конкурентоспроможної у світовому масштабі економіки, формування професійної й ефективної системи державного управління, і зрештою – на підвищення добробуту українських громадян. Програма охоплює широкий набір стратегічних перетворень за п'ятьма напрямами [134]:
1. Створення базових передумов економічного зростання через утримання низького рівня інфляції, стабілізації державних фінансів і створення стійкої фінансової системи.
2. Формування режиму максимального сприяння бізнесу шляхом зменшення рівня втручання держави в економіку, зниження адміністративних бар'єрів для його розвитку, модернізації податкової системи й поглиблення міжнародної економічної інтеграції України.
3. Модернізація інфраструктури й базових секторів національної економіки шляхом усунення усталених структурних проблем в енергетичній, вугільній, нафтогазовій галузях і ЖКГ, а також розвитку транспортної інфраструктури й ринку землі. Перехід від дотацій до самоокупності виробництва й соціальних послуг.
4. Збереження й розвиток людського й соціального капіталу шляхом підвищення ефективності й стабільності соціального захисту, поліпшення якості й доступності освіти й медичного обслуговування.
5. Підвищення ефективності державного управління шляхом реформування державної служби й виконавчої влади.
Підвищення стандартів життя населення є основним узагальнюючим результатом економічних реформ в державі.
Реформування медичного обслуговування є найважливішою складовою формування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні.
Сучасна система охорони здоров'я, незважаючи на конституційно закріплене право, не забезпечує безкоштовного доступу населення до якісних медичних послуг.
Індикаторами неефективної системи охорони здоров’я в країни може, перш за все, слугувати тривалість життя населення, яка в Україні в середньому на 16 років нижче ніж у країнах ЄС (68,2 р. - в Україні проти 84,2 р. - в ЄС); рівень дитячої смертності, який в 2,5 рази вищий, ніж у «старих» країнах ЄС; рівень передчасної смертності, який втричі перевищує показник ЄС; рівень смертності від туберкульозу – в 20 разів вищий.
Однією з головних проблем в системі медичного обслуговування населення є нерівний доступ до послуг охорони здоров'я. Незаможні верстви населення не мають можливості одержання необхідної медичної допомоги, також існують диспропорції у доступі до медичних послуг міських і сільських мешканців.
