Інституціонально-організаційне забезпечення механізму формування соціально орієнтованої ринкової економіки України
Головними складовими соціально орієнтованої ринкової економіки є ринок і держава, тобто, в такій економіці мають використовуватися різноманітні форми ринкової організації господарства (ринкові механізми) в сполученні з правовими та організаційними формами державного втручання. При цьому співвідношення між соціальним добробутом та економічним зростанням не може позначатися строго, оскільки воно буде, безсумнівно, залежатиме від конкретних умов реалізації моделі економічної системи (від країни, її розвиненості, потенціалу, менталітету громадян). Разом з тим на сучасному етапі розвитку соціально орієнтована економіка має переваги в порівнянні з іншими економічними системами, оскільки вона дозволяє створювати моделі, які в різних умовах приводять до більш позитивних економічних і соціальних результатів.
Сутність соціально орієнтованої ринкової економіки полягає в тому, що держава спрямовує свою економічну політику на формування значного прошарку «середнього класу» та виступає гарантом отримання соціальних благ всіма верствами населення. За таких умов підсилюється елемент державного управління ринковою економікою, що сприяє стабілізації та планомірності розвитку національної економічної системи в цілому.
Таким чином, реалізація соціальної політики в країні неможлива без державного втручання в процес функціонування суб’єктів господарювання з метою досягнення певного рівня зайнятості населення, справедливого розподілу доходів населення, забезпечення гідних умов праці, постійного розвитку соціальної інфраструктури в сфері освіти, охорони здоров’я, забезпечення конституційних прав і свобод.
При цьому, необхідно враховувати той факт, що починаючи з другої половини минулого століття національні економіки перебувають під значним впливом процесів глобалізації, які обумовлюють певну уніфікацію та стандартизацію критеріїв соціально-економічного розвитку держав. Загальносвітові глобалізаційні процеси визначають форми соціального існування, від яких, у свою чергу, залежать як міжнародні процеси, так і національна соціально-економічна політика кожної із країн [7; 32].
Посилення інтегрованості України у світове соціально-економічне середовище, підвищення відкритості національної економіки формують чіткі критерії адекватності національної системи вимогам сучасних цивілізаційних стандартів. Необхідність подальшого поширення міжнародної співпраці обумовлює проблему пошуку форм і методів адаптації соціальної політики нашої держави до вимог світового товариства.
Досвід іноземних країн свідчить, що основою розвитку держави добробуту є гармонізація інтересів всіх соціальних груп суспільства. Темпи та якість формування соціально орієнтованої економіки в значній мірі залежать від правильності вибору та обґрунтованості методів і моделей державного управління. Реалізація процесу державного управління соціально-економічним розвитком України обумовлює необхідність удосконалення інституціонально-організаційного забезпечення механізму формування соціально орієнтованої ринкової економіки.
З урахуванням того, що основною ціллю соціальної політики держави на сучасному етапі є стимулювання економічної активності, формування передумов, за яких кожна людина зможе своєю працею забезпечувати достатні умови життя для себе і своєї сім’ї потрібне створення соціально орієнтованих і економічно ефективних інститутів національного господарства [1].
Основне призначення інституціонально-організаційного забезпечення механізму формування соціально орієнтованої економіки є створення структури державного управління, яка здатна економічний розвиток країни спрямувати на досягнення певних соціальних цілей.
Удосконалення інституціонально-організаційного забезпечення механізму формування соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні є неодмінною умовою практичної реалізації економічних, правових і політичних заходів держави, що спрямовані на розвиток соціальної забезпеченості в країні. Ефективне інституціонально-організаційне забезпечення сприятиме прискоренню процесів формування соціально орієнтованої економіки на основі більш повної обґрунтованості та раціоналізації управлінських заходів держави. Це, у свою чергу, обумовить підвищення ефективності національної економіки через збільшення ролі домогосподарств у формуванні ринкової кон’юнктури та інвестиційних ресурсів держави.
Проведені дослідження дозволяють «інституціональне забезпечення» визначити як сукупність «інституцій» та «інститутів», тобто закріплення у вигляді законів, організацій та установ норм поведінки, які прийняті в суспільстві [166, С.171].
Аналіз наукових підходів доводить, що під категорією «організаційне забезпечення» слід розуміти систему узгоджених по місту, часу і меті заходів, що регламентують функціонування окремих установ, виконавців і технічних засобів. Організаційне забезпечення регулюється відповідним нормативно-правовим полем [62; 167].
