Поняття дебіторської заборгованості в межах боргових відносин між підприємствами

     

      Для одержання більш якісних результатів дослідження за даною темою в першу чергу слід зазначити першопричини, глибинні основи процесів формування та погашення дебіторської заборгованості на підприємствах, проаналізувати історичний розвиток відносин між господарюючими суб’єктами на основі боргу.

      Відносини між господарюючими суб’єктами на засадах кредитування та боргу опосередковано розглянуто в роботах класиків економічної думки.

      К. Маркс та Ф. Енгельс констатують: «Ніхто не може зробити що-небудь, не заради будь-якої зі своїх потреб і задля органа цієї потреби» [133, с. 245].

      Ф. Енгельс описує силу людських пристрастей та їх роль в історії: «…цивілізація здійснила такі справи, до яких стародавнє родове суспільство не доросло навіть найбільш віддаленою мірою. Однак вона виконала їх, спонукавши до руху негідні потреби та пристрасті людей, що призвело до занепаду усіх їх інших задатків. Низька жадібність була рушійною силою цивілізації з її першого до сьогоднішнього дня; багатство, ще раз багатство і тричі багатство, багатство не суспільства, а ось цього окремого жалюгідного індивіда було її єдиною, визначальною метою. Якщо при цьому в надрах цього суспільства все більше розвивалась наука і повторювались періоди вищого розквіту мистецтва, то тільки тому, що без цього неможливі були б усі досягнення нашого часу у сфері накопичення багатства» [134, с. 176].

      Незважаючи на заперечення в сучасних умовах багатьох ідей процитованих вище авторів, думка відносно спрямованості кожної окремої людини на максимізацію власних «виграшів» має право на існування. Прагнення максимізувати «виграші», наштовхуючись на ряд об’єктивних перешкод, і породжує виникнення боргових процесів. Із поняттям боргу тісно пов’язана така філософська категорія, як час. Людина, а з розвитком цивілізації і такі багаторівневі системи для отримання прибутку, як підприємства, намагаються збільшити отримання благ у просторі та часі. Саме існування боргових відносин дозволяє ігнорувати просторові та часові перешкоди в отриманні прибутку.

      Таким чином, виникає необхідність проаналізувати економічну діяльність людини, в тому числі з позицій соціальної теорії. Потребу в такому аналізі можна підтвердити визначенням соціальної поведінки, наведеним у соціологічному енциклопедичному словнику [193, с. 377]. Так, у вищезгаданому джерелі соціальна поведінка трактується як поведінка, що виражається в сукупності вчинків і дій індивіда чи групи в суспільстві та залежить від соціально-економічних факторів і панівних норм. У свою чергу, про соціально-економічну поведінку можна говорити як про невід’ємну складову соціальної поведінки.

      У контексті даного дослідження доцільно згадати модель «суспільства споживання». Категорія «суспільство споживання» не означає виключення різноманітних інших визначень тієї самої багатовимірної реальності. Її використання підкреслює фокусування на ролі та місці індивідуального споживання в процесах формування та відтворення соціально-економічних структур як макро-, так і мікрорівня.

      Суспільство споживання – це сукупність суспільних відносин, у яких ключове місце посідає індивідуальне споживання, опосередковане ринком [12].

      З. Бауман зазначає: «Спосіб, яким сьогоднішнє суспільство «формує» своїх членів, диктує в першу чергу обов’язок грати роль споживачів» [12, с. 116]. Таке суспільство є закономірним породженням зрілого капіталізму. У будь-якому суспільстві індивідуальне споживання складає разом із виробництвом його базис [11; 39]. Але на певному етапі розвитку індивідуальне споживання піддається глибинній інституціоналізації та перетворюється на ключовий фактор економічного розвитку держави. З одного боку, воно все глибше опосередковується ринком, а з іншого – неможливе існування ринку, незалежного від індивідуального споживання [12].

      Можна виділити найбільш характерні особливості моделі «суспільства споживання»: 1. Масове виробництво дозволяє залучити до активного споживання, яке виходить за рамки боротьби за фізичне виживання, не лише найбагатші класи суспільства, але і більшість населення.

      2. Виробництво стає не лише масовим, але і гнучким, що дозволяє споживачам конструювати свою індивідуальність за допомогою речей.

      3. Можливості виробництва суттєво випереджають можливості індивідуального споживання, відбувається маркетингова революція, результатом якої є маркетингова орієнтація фірм.

      4. У «суспільстві споживання» відбуваються революційні зміни в організації торгівлі, сфері обслуговування. Ключові позиції займають великі торговельні центри, гіпер- та супермаркети тощо [12].

      На зміну пуританській етиці накопичення на майбутнє приходить етика марнотратства, орієнтована на сьогодення та заснована на боргових відносинах [247, с. 124]. За допомогою різноманітних засобів бізнес формує адекватну своїм потребам етику, яка змушує споживача весь отриманий ним дохід якомога швидше трансформувати в товари та послуги. Таким чином, кардинально змінюється роль споживача в економічній системі. Ж. Бодріяр зазначає: «Система все більше потребує їх (людей) як споживачів» [237, с. 83]. Це радикально змінює економічну систему і логіку її розвитку. Потреби споживачів перетворюються на об’єктивний фактор динаміки ринку. Таким чином, «при кожному відвідуванні ринку у споживачів з’являються всі підстави вважати, що головні тут лише вони» [12, с. 121]. На відміну від логіки тіла (потреби в подоланні відчуття голоду, холоду тощо) ця динаміка стає доволі непередбачуваною та не відповідає моделі раціональної економічної людини.

      Зміна ролі та місця споживачів в економічній системі суттєво впливає на характер економічної системи: вона найтіснішим чином переплітається з культурою споживання, яка перетворюється на матеріальну економічну силу. Отже, економічна система починає інтегрувати в собі певні соціокультурні механізми, що стимулюють підвищення рівня споживання, а отже, і обсягів реалізації товарів, робіт, послуг.

      Потребує ретельного аналізу поняття боргу. Використання терміна «борг» розповсюджене у сфері економічних та цивільних відносин. У словнику Ф. Брокгауза та І. Єфрона [46] надано тлумачення слова «борг» у широкому та вузькому розумінні. Так, у широкому розумінні «борг» визначається як будь-які обов’язки, зобов’язання та відповідальність перед суспільством, організаціями тощо. Вузьке розуміння зводиться до поняття «грошового боргу»: зобов’язання, встановлені договором позики чи іншим договором, згідно з яким необхідно сплатити точно визначену грошову суму. Звуження поняття боргу до грошового є не досить виправданим, адже погашення боргу можливе не лише у грошовій формі.

      В економічному словнику за редакцією А. Азріліяна наведено таку дефініцію: «Борг – грошова сума, взята у позику (на термін та на визначених умовах)» [132, с. 166]. Ідентичне визначення подано в економічній енциклопедії за редакцією С. Мочерного: «Борг – грошова сума, взята в позичку на певний термін і на певних умовах» [145, с. 115]. Вищезазначені дефініції звужуються до визначення боргу як виключно грошового зобов’язання.

      Вся работа доступна по Ссылке