Механізм управління дебіторською заборгованістю підприємств оптової торгівлі
Аналіз вітчизняних літературних джерел свідчить, що до кінця 90-х років минулого століття питання управління дебіторською заборгованістю порушувалося дуже рідко. В умовах планової економіки ця проблема через існування на той момент об’єктивних причин не мала потрібного ступеня актуальності. На початкових же етапах проникнення в державне життя ринкової економіки, що характеризувалися хаотичністю економічних відносин між господарюючими суб’єктами та більшою мірою інтуїтивними стратегіями економічної поведінки, про управління дебіторською заборгованістю у повному розумінні цього поняття не могло бути і мови.
На сучасному етапі еволюції економічної думки суттєво збагатився категоріальний апарат. У теорії та практиці менеджменту підприємств широко використовуються поняття «управління дебіторською заборгованістю» [8; 15; 38; 41; 57; 144; 150; 195], «кредитний менеджмент» [114; 235], «кредитна політика» [41; 200; 222; 235].
Наявність дебіторської заборгованості пов’язана з пошуком компромісного рішення між ризиком та дохідністю. Її оптимальний обсяг визначається порівнянням виграшів, які підприємство розраховує отримати при певному рівні інвестованих у дебіторську заборгованість коштів, із витратами, які воно здійснюватиме для цього. Формалізовані процедури та моделі поведінки підприємства відносно існуючих та потенційних контрагентів щодо реалізації ним продукції (товарів) у кредит і є управлінням дебіторською заборгованістю підприємства, яка, у свою чергу, становить складову частину менеджменту підприємства.
У більшості практичних ситуацій підприємство працює з обмеженими ресурсами і в умовах балансування між ризиками та потенційними виграшами. При обмеженості ресурсів підприємства виникає необхідність пошуку оптимальних джерел та інструментів фінансування продажу з відстроченням платежу. Таким чином, первинним є управління кредитуванням контрагентів підприємства, а в разі нестачі обігових коштів виникає потреба у рефінансуванні утвореної дебіторської заборгованості.
Переважна більшість зарубіжних і вітчизняних економістів зводять визначення управління дебіторською заборгованістю до вироблення комплексу рішень щодо продажу продукції, товарів, робіт або послуг із відстроченням платежу [203].
Слід звернути увагу на те, що серед дослідників, особливо вітчизняних, превалює тенденція до ототожнення понять «управління дебіторською заборгованістю» та «кредитна політика» [40; 41; 104; 138; 144; 209].
І. Бланк зазначає, що для ефективного управління дебіторською заборгованістю на підприємствах має розроблятися та здійснюватися особлива фінансова політика управління дебіторською заборгованістю або його кредитна політика по відношенню до покупців продукції [40]. А в роботі «Управління активами» він дає таке трактування кредитної політики: «кредитна політика (credit policy) – механізм управління дебіторською заборгованістю, що розробляється підприємством. Виробничо-комерційні підприємства формують кредитну політику при наданні покупцям товарного (комерційного) або споживчого кредиту» [41, с. 329].
Аналогічної думки дотримується Б. Едвардс, який кредитну політику ототожнює з механізмом управління дебіторською заборгованістю [235].
Однак є й інша група авторів [1; 8; 48], які не ставлять знак рівняння між поняттями «управління дебіторською заборгованістю» та «кредитна політика підприємства». Е. Агеєва розглядає управління дебіторською заборгованістю як складову системи менеджменту підприємства.
Так, стратегія управління дебіторською заборгованістю є важливим складовим елементом системи менеджменту підприємства. Частіше за все управління дебіторською заборгованістю розглядається вченими та практиками як стратегія і тактика підприємства у сфері надання товарних кредитів та інкасації заборгованості [40-43; 61]. Дане визначення лише частково описує та звужує сутність управління дебіторською заборгованістю, а також виділяє окрему, хоча і головну її складову – стратегію і тактику надання товарних кредитів.
Таким чином, у сучасному науковому просторі відсутнє однозначне тлумачення поняття «управління дебіторською заборгованістю». Діапазон тверджень достатньо широкий.
Найбільш прийнятним визначенням управління дебіторською заборгованістю слід вважати таке, що охоплює і принципи та методи роботи з існуючими та потенційними дебіторами, і питання залучення позикових коштів для фінансового забезпечення реалізації товарів із відстроченням платежу, пошуку інструментів фінансування та рефінансування дебіторської заборгованості.
Важливе місце в управлінні дебіторською заборгованістю посідає питання фінансового забезпечення реалізації товарів, робіт, послуг із відстроченням платежу.
За відсутності коштів на рахунках підприємств, що може бути викликано тимчасовими ускладненнями як самого підприємства, так і його партнерів по бізнесу, особливий інтерес викликають способи рефінансування дебіторської заборгованості.
