Передумови формування дебіторської заборгованості оптових підприємств зі збуту молочної групи товарів
Поглиблене вивчення та розуміння боргових процесів можливе при аналізі загальноекономічних тенденцій та стану галузі та найближчого оточення певного господарюючого суб’єкта. Безперечно, все це накладає свій відбиток як на систему менеджменту підприємства взагалі, так і на управління дебіторською заборгованістю зокрема, що таким чином опосередковано детермінується, залишаючи місце різноманіттю проявів фінансової поведінки підприємства в умовах, що складаються на певному часовому інтервалі.
Товари молочної групи займають значну питому вагу в системі споживання населення та є базовими у споживчому кошику. Підприємства оптової торгівлі, що реалізують молочну групу товарів, потребують дослідження питань реалізації товарів із відстроченням платежу та управління дебіторською заборгованістю.
Отже, всі вищезазначені умови доцільно розглянути під призмою боргових відносин дистриб’юторських організацій, що надають послуги просування товарів молочної групи з найближчим контактуючим оточенням (постачальниками та покупцями товару), простежити рух матеріального ресурсу від його виробника до кінцевого споживача через посередницьке підприємство.
Дана проблематика буде досліджена і в системі координат «виробник – переробник – посередник – кінцевий споживач».
Розглянемо стан сировинної бази. За часів СРСР в Україні вироблялося понад 20 млн т молока на рік. Зберігши той потенціал, зараз наша країна могла б бути лідером по удоях молока в Європі. Але за період незалежності ситуація змінилася кардинальним чином. Сільське господарство пережило численні проблеми та перешкоди. Катастрофічно знижувалося поголів'я худоби, зменшувалася продуктивність молочного стада. Так, у 2000 р. у країні було вироблено лише 12,6 млн т молока, що майже у два рази нижче показника 1990 р.
Перехід до ринкової економіки відзначився певними труднощами для більшості молочних підприємств – як виробників молока, так і його переробників, а також організацій, що займалися реалізацією цієї групи товарів. У часі його мож¬на розділити на два етапи:
1) 1991-1999 рр. – стійке падіння виробництва молока в Україні, що при¬зводить до різкого зниження обсягів вироб¬ництва всіх без виключення видів молочних продуктів;
2) із 2000 р. – стабілізація обсягів виробництва молока та зростання обсягів перероблення молочної сировини в промислових умовах. У цей період ситуація починає змінюватися на краще, і в 2003-2005 рр. обсяги виробництва молока в країні стабілізуються на рівні 13,7-13,8 млн т. У 2011 р. в Україні вироблено 11,1 млн т молока.
Основні статистичні дані, що характеризують стан молочної галузі України в окреслених періодах, систематизовано можна в табл. 2.9.
З огляду на формування боргових відносин у галузі, становить інтерес той факт, що процес зниження виробництва молока в Україні припинився за рахунок господарств населення. Удої молока на сільгосппідприємствах скоротилися в багато разів. У 1995 р. простежуються приблизно рівні частки виробництва молока сільгосппідприємствами та населенням із наступним катастрофічним зменшенням чисельності сільськогосподарських підприємств молоковиробників (див. табл. 2.9).
Молочна сировина потрапляє на молокопереробні підприємства трьома шляхами:
1) безпосередньо від господарств населення (через заготівельні пункти молока або шляхом пересувного організованого збору);
2) від господарств населення через посередницькі організації;
