Удосконалення системи управління страховою компанією при страхуванні ризиків в аграрній сфері
На результати діяльності в аграрній сфері суттєво впливають природні фактори, які точно прогнозувати неможливо. Високий рівень ризикованості цього бізнесу примушує виробників шукати шляхи управління ризиками. Крім того, залучення інвестицій у розвиток сільського господарства прямо залежить від вирішення проблеми зменшення ризику підприємств. Досвід світового сільськогосподарського виробництва підтверджує безперечну необхідність страхування як ефективного механізму ризик-менеджменту [26, с.487]. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг планує внести зміни до Ліцензійних умов здійснення страхової діяльності, зобов’язавши страховиків запровадити з 1 січня 2013 року систему управління ризиками відповідно до встановлених нею вимог. Це закріплено проектом розпорядження комісії «Про затвердження Вимог до організації функціонування системи управління ризиками у страховика і про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг».
Документом також закріплено, що страховик зобов’язаний подавати до комісії копію стратегії управління ризиками, підписану керівником страховика і скріплену печаткою. Вимоги до організації та функціонування системи управління ризиками передбачають, що страховик, який спеціалізується на ризиковому страхуванні, повинен систематизувати ризики за критеріями, зокрема: ризик недостатності премії і резервів – ризик, викликаний коливаннями частоти, розмірів та розподілу збитків при настанні страхових випадків; катастрофічний ризик – ризик, викликаний недостатністю прогнозів настання надзвичайних подій і оцінок їх наслідків. Крім того, документом закріплені вимоги до ринкових ризиків, який включають ризик інвестицій в акції, ризик процентної ставки, валютний та майновий ризики. Проектом передбачається, що страховик повинен розробити і впровадити модулі розрахунку для кожного з ризиків, що впливають на його діяльність. Стратегія управління ризиками затверджується рішенням спостережної ради (у разі, якщо наглядова рада не створена, рішенням виконавчого органу страховика) [29, с. 88-92; 196, с.7].
Страхування ризиків в аграрній сфері має специфічний характер та потребує удосконалення системи управління ризиками. Згідно з міжнародним стандартом AS/NZS ISO 31000:2009 «Ризик-менеджмент» [221] нами розроблено блок-схему структури системи управління страховою компанією при страхуванні ризиків в аграрній сфері, яка представлена на рис. 3.3.
Система ризик-менеджменту при страхуванні ризиків в аграрній сфері базується на принципах фінансової надійності, здійснення яких дозволить уникнути банкрутства. Так, активи мають бути об’єктивно оцінені, а їх структура – адекватна вимогам до ліквідності. Управління активами і пасивами має спиратися на їх збалансованість по термінах, регулярну переоцінку і чутливість до відсоткового ризику. Достовірність капіталу і забезпечення платоспроможності має спиратися на розрахунок величини цільового капіталу за допомогою оцінок очікуваної величини ризикової маржі та заборгованості, змін величини ризикового капіталу. Контроль достатності капіталу під ризиком здійснюється за допомогою показника відповідності показника нормативній величині, що не може бути меншою за норматив, встановлений органами регулювання страхового ринку. Крім статутного фонду повинен мати гарантійний фонд та вільні резерви. Вільні резерви – це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінансової стійкості. При розрахунку вартості резервів страховик повинен використовувати комбіновані методи розрахунків, що ґрунтуються на коефіцієнті збитковості та розрахунках реального досвіду виплат відшкодувань.
Вся работа доступна по Ссылке
