Розробка науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення фінансового механізму страхового менеджменту ризиків в аграрній сфері
Ефективний розвиток страхової діяльності при страхуванні ризиків в аграрній сфері потребує удосконалення системи страхового менеджменту, головними завданнями якого є:
- розробка системи управління ризиком в страховій компанії на базі міжнародного стандарту ISO 31000 «Ризик-менеджмент»;
- вибір оптимальних антикризових стратегій;
- забезпечення платоспроможності страхової компанії;
- створення в страховій компанії спеціального аграрного підрозділу;
- постійний контроль та врахування технологічних нововведень менеджером аграрного підрозділу;
- підбір персоналу в аграрний підрозділ;
- розподіл обов’язків серед працівників аграрного підрозділу;
- робота з корпоративними клієнтами;
- залучення зарубіжного досвіду при розробці нових страхових продуктів;
- створення стратегії конкурентоспроможності страхової компанії;
- створення маркетингової підтримки;
- врегулювання збитків;
- управління продажами;
- удосконалення інформаційного забезпечення шляхом впровадження експрес-аналізу розрахунку страхового відшкодування при страхуванні аграрних ризиків;
- впровадження методики розрахунку фінансових показників страхової компанії;
- підвищення конкурентоспроможності страховика.
Важливою складовою системи страхового менеджменту ризиків в аграрній сфері є його фінансовий механізм, блок-схема якого представлена на рис. 3.5. Фінансовий механізм страхового менеджменту ризиків в аграрній сфері є сукупністю елементів, форм, методів та інструментів формування та використання фінансових ресурсів страхової компанії, яка страхує ризики в аграрній сфері.
З метою підвищення ефективності роботи страховика необхідно впровадити у її діяльність розроблену нами систему управління ризиками, яка базується на міжнародному стандарті ISO 31000 і передбачає:
- збільшення вірогідності досягнення мети;
&nbs
p;
- заохочення активного управління;
- інформування про необхідність виявлення та усунення ризиків у межах всієї організації;
- покращення виявлення можливостей та загроз;
- підвищення ефективності управління;
- підвищення рівня довіри зацікавлених сторін;
- створення міцної основи для прийняття рішень та планування;
- удосконалення фінансової звітності;
- ефективний розподіл та використання ресурсів для усунення ризику;
