Методологія фінансового програмування: сутність, моделі та світовий досвід
Регулювання економічних процесів за допомогою фінансового програмування в Україні є новим явищем, а його методологія в практичному аспекті не залученою.
У вітчизняній економічній літературі дослідження сутності, методології і практики фінансового програмування зустрічаються у працях А. Будаговської, А. Савченка, А. Шустікова, В. Юрчишина [62; 115; 162; 164]. Усі зазначені підходи авторів є інтерпретацією загального підходу МВФ до фінансового програмування. Експерти МВФ під фінансовим програмуванням розуміють простий кількісний підхід для здійснення аналізу макроекономічного розвитку [171, с. 2]. Економічна категорія «фінансова програма» експертами МВФ визначається як широкий набір заходів державного регулювання, спрямованих на досягнення макроекономічних цілей. Ці цілі можуть бути визначені для нівелювання макроекономічних диспропорцій шляхом вживання деяких заходів для їх коригування на основі варіантного прогнозу, зокрема подолання дефіциту державного бюджету, усунення дефіциту поточного рахунку. В рамках цієї роботи, яка обмежена об’єктом і предметом дослідження, основною ціллю фінансового програмування визначимо зміну структури сукупного попиту, приведення її пропорцій до розвинених країн світу. При існуванні макроекономічних диспропорцій необхідне цілеспрямоване регулювання економіки шляхом вживання деяких заходів для їхнього виправлення з метою забезпечення відповідності між наявними ресурсами й потребами. Якщо не здійснити своєчасних цілеспрямованих заходів, то регулювання економіки буде неефективним [108]. Так, з самої назви фінансового програмування витікає реалізація програмування на основі фінансової політики, зокрема застосування інструментарію монетарної і фіскальної політики в макроекономічному регулюванні. Інколи заходи, що передбачаються для реалізації фінансової програми, спрямовуються на подолання проблем реального сектору, зокрема, усунення скорочення обсягів у виробництві. Тобто цей метод макроекономічного аналізу та прогнозування пов’язує заходи держави по регулюванню фінансових потоків через вплив у кінцевому підсумку на матеріальні потоки реального сектору.
Фінансове програмування об’єднує елементи державного програмування і державного прогнозування [105]. За визначенням Швайка Л. державне програмування — це процес орієнтації економіки з боку органів державного управління шляхом регулярного і комплексного впливу на її структуру відповідно до визначеної мети соціально-економічного розвитку на певний період. Основу державного програмування становлять розробка і виконання державних програм економічного і соціального розвитку. Ці програми існують як співіснуючі і взаємодоповнюючі одні до одних. Основним завданням програмування як форми державного регулювання економіки є підтримка економічної рівноваги, вплив на якісні зміни економіки та стимулювання її розвитку. Основу програмування становить структурне регулювання з точки зору об’єкта програмування, а мета полягає в забезпеченні найбільш ефективного варіанта розвитку економіки [22].
