Стратегія фінансової безпеки підприємства в умовах трансформації економіки України

     

      Ефективне управління фінансовою безпекою можливе лише за наявності обгрунтованої стратегії, яка повинна постійно піддаватись контролю, оцінюватись та коригуватись у процесі її реалізації. Підприємство повинно завжди бути готовим адаптувати стратегію до умов та обставин, які можуть виникнути в майбутньому. Стратегія управління фінансовою безпекою підприємства передбачає визначення мети і завдань, напрямів їх вирішення, а також форм і методів застосування відповідних засобів, можливість їх перегрупування, створення необхідних резервів для нейтралізації та локалізації можливих загроз.

      В сучасних умовах інтеграційних процесів державою мають створюватися сприятливі фінансово-економічні умови для підтримки підприємств. По-перше, на державному рівні необхідно розробити ряд стратегічних планових документів щодо зміцнення фінансової безпеки підприємств. Органам державного управління потрібно здійснювати заходи щодо поліпшення фінансової безпеки підприємств, особливо тих, які здійснюють діяльність, пов’язану зі значними ризиками. По-друге, державі доцільно залучати науково-дослідні інститути для створення відповідних відділів та структур, які б займалися постійним відстеженням стану внутрішнього та зовнішнього ринків та розробляли необхідні рекомендації як для органів державного управління, так і для підприємств. Метою таких заходів має бути посилення конкурентних позицій вітчизняних підприємств та захист їх фінансових інтересів. По-третє, потрібно законодавчо закріпити права та механізми захисту прав підприємств у випадку дискримінаційних дій щодо них. При розробці ефективної програми державного сприяння підвищенню фінансової безпеки підприємств слід враховувати недосконалість нормативно-правової бази [94].

      Враховуючи недоліки нормативно-правового забезпечення управління фінансовою безпекою на підприємствах, необхідним є:

      внести зміни до відповідних статей ЦК та ГК та надати підприємству більш ємне визначення. Підприємство – це самостійний господарюючий суб’єкт, що має право юридичної особи, є єдиним майновим комплексом і здійснює виробничу, науково-дослідну, комерційну та іншу господарську діяльність з метою одержання прибутку; пов’язати дату виходу учасника товариства з товариства з датою подачі заяви про вихід; внести відповідно до Ст 10 Закону України „Про господарські товариства” та до Ст.148 ЦК;

      додати до положень ЦК визначення поняття змішаної форми власності;

      внести зміни у законодавство, усунувши неточності в новому визначенні терміну „акціонерне товариство” Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права та обов’язки за якими посвідчуються акціями;

      додати до Ст. 9 Закону України „Про акціонерні товариства” положення, що визначають відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства; внести у законодавство, усунувши неточності у визначенні терміну „акція”. Акція - це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства”;

      доповнити список щодо обов’язкового повідомлення, визначений Ст. 40 Указу Президента „Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку”, для виконання його функцій важливо мати інформацію щодо акціонерних товариств, та інших юридичних осіб, які можуть бути емітентами цінних паперів;

      доповнити ч.1 ст.37 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців положенням про подання копії документу про скасування реєстрації. Цим буде усунена неузгодженість із Законом України „Про акціонерні товариства” (п.п.16, 17 ч.6 ст.83, ч.6 ст.84, ч.6 ст.85, ч.6 ст.86);

      виключити Ст.155 Ч.2 ЦК, яка містить дублювання положень, щодо статутного капіталу, вичерпно врегульованих у Законі України „Про акціонерні товариства”;

      виключити з ЦК положення Ст. 155 Ч.3, яка передбачає, що якщо вартість чистих активів акціонерного товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, то це є підставою для його ліквідації;

      внести до відповідних статей законодавчих та нормативно-правових актів, що становлять систему охорони комерційної таємниці, уточнене визначення комерційної таємниці: „Комерційна таємниця – це інформація з обмеженим доступом, що містить відомості щодо виробництва, технології, управління, фінансовою та іншою діяльності суб’єкта господарювання, розголошення якої може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання”; положення, що стосуються відповідальності за неправомірне збирання, розголошення, схилення до розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею;

      внести до Законів України „Про інформацію” та „Про захист від недобросовісної конкуренції” положення про забезпечення охорони комерційної таємниці суб’єктів господарювання органами державної влади;

      розробити та застосовувати на підприємствах Положення про комерційну таємницю і конфіденційну інформацію і правила їх збереження, які б чітко регламентували процес забезпечення конфіденційності окремих видів інформації та передбачили передачу усіх відомостей, що складають комерційну таємницю і конфіденційну інформацію, стороннім організаціям, державним органам ( відповідно до їх компетенції) і фізичним особам тільки з санкції керівника підприємства; закріпити оформлення процесу передачі інформації в письмовому виді Протоколом та виключно на письмові запити; додати до положень ГКУ ті, що враховуватимуть відповідальність за неправомірний збір, розголошення, схилення до розголошення та неправомірне використання комерційної таємниці;

      доопрацювати встановлені ПКУ класифікацію доходів і витрат підприємств, забезпечити гармонізацію структури та складу доходів і витрат при визначенні фінансового результату для забезпечення достовірності відображення фінансового стану підприємств;

      доопрацювати положення ПКУ та П(С)БО з урахуванням світових стандартів фінансової звітності;

      внести до Ст. 138 п.1 ПКУ, до переліку витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування: витрати основної операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг); витрати іншої операційної діяльності (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати); інші витрати (фінансові, інвестиційні, інші витрати звичайної операційної діяльності).

      Вдосконалення нормативно-правової бази дозволить створити позитивний клімат у сфері фінансової безпеки, а також підвищить рівень прозорості у підприємницькій діяльності. Стратегія управління фінансовою безпекою є основою для розробки стратегічних планів і програм, які є системною характеристикою напрямків розвитку підприємства. Стратегія управління фінансовою безпекою повинна ґрунтуватись на об’єктивних закономірностях розвитку фінансових відносин. Вона повинна орієнтуватись на послідовне розроблення та здійснення заходів щодо закріплення позитивних процесів на підприємстві, на усунення негативних тенденцій. Розробляючи стратегію необхідно дотримуватись певних вимог [192].

      1. Реальність, що передбачає її відповідність ситуації, цілям, фінансовому потенціалу підприємства, досвіду та навичкам працівників і менеджерів, культурі, що існує в системі управління.

      2. Логічність, внутрішня цілісність, несуперечливість окремих елементів, підтримка ними один одного, що породжує синергічний ефект.

      3. Сумісність із середовищем, що забезпечує можливість взаємодії з нею (стратегія перебуває під впливом змін у середовищі підприємства й сама може формувати ці зміни). 5. Виправдана ризикованість.

      6. Спрямованість на формування конкурентних переваг, досягнення успіху.

      7. Врахування інтересів суспільства в цілому, місцевої влади, акціонерів, ділових партнерів, персоналу, особливості галузі й позицій підприємства в ній.

      8. Альтернативність (стратегія вибирається з декількох варіантів).

      Стратегія управління фінансовою безпекою повинна включати такі елементи, як стратегічний аналіз, стратегічне планування та стратегія управління ризиками [37, 87].

      Вся работа доступна по Ссылке