Наукові підходи до забезпечення відтворення у сільському господарстві

     

      Найважливішою особливістю відтворювального процесу в сільському госпо-дарстві є його тісний взаємозв’язок із відтворювальним процесом в АПК країни. Проміжне положення сільського господарства, що перебуває у складі виробничо-економічних відносин ресурсовиробників і переробної промисловості, визначає йо-го залежність від цих галузей щодо формування витрат і результатів виробництва.

      Із позицій сучасного стану розвитку сільського господарства України просте й навіть звужене відтворення є реальним процесом для значної частини господарю-ючих суб’єктів галузі [41]. Водночас, проблема розширеного відтворення сільсько-го господарства має особливе значення для формування й розвитку агропродоволь-чого ринку. Ріст населення, поліпшення структури та якості харчування, потреби в одязі й задоволенні інших потреб за рахунок продукції сільського господарства зу-мовлюють підвищення обсягів попиту на його продукцію. Стійкий зростаючий по-пит на продукцію сільського господарства є об’єктивною причиною розширеного процесу відтворення в сільському господарстві [77]. Сільськогосподарська продук-ція задовольняє першорядні й найбільш важливі потреби людини в їжі, часткові в одязі та житлі. Основна частина харчових продуктів, багато видів сировини для ха-рчової, легкої й інших галузей промисловості можуть бути вироблені лише в цій галузі. Попит на продукцію сільського господарства є відносно стійким, а його ела-стичність низькою.

      У процесі відтворення сільськогосподарської продукції використовуються ос-новні засоби й обігові кошти, робоча сила, які в процесі виробництва кінцевої про-дукції витрачаються частково або повністю. Частково витрачаються основні засо-би, які переносять свою вартість на новостворений продукт відповідно до зносу ма-теріальної основи. Повністю витрачаються обігові засоби, які в повному обсязі ви-користовуються на виготовлення продукції, переносять вартість на новостворений продукт і повертаються виробникові після його реалізації в грошовій формі. Робоча сила у процесі виробництва за допомогою засобів праці створює продукт, вартістю вище витрат виробництва на відповідну величину прибутку, у який входить додана вартість, що створюється як живою, так і уречевленою працею.

      У процесі розширеного відтворення між сільським господарством і промисло-вістю досягаються тісний взаємозв’язок і взаємозалежність. З одного боку, сільське господарство постачає промисловість необхідною сировиною, а з іншого – пред’являє зростаючий попит на засоби виробництва: сільсько-господарські маши-ни, мінеральні добрива, хімікати, паливо й інші матеріали.

      Розширене відтворення у сільському господарстві містить у собі відтворення суспільного продукту, засобів виробництва та кваліфікованої робочої сили. Озна-ками й характеристиками такого розширеного виробництва є: збільшення валової продукції, валового й чистого доходу; підвищення продуктивності праці та рівня рентабельності. При цьому розширене відтворення в сільському господарстві при-пускає вкладення додаткових матеріально-грошових ресурсів порівняно з їх розмі-ром на попередньому етапі виробництва, тому необхідно підтримувати оптимальне співвідношення між витратами ресурсів і результатами виробництва, що забезпечує відносно високу його ефективність.

      Систематизувавши й узагальнивши існуючі думки відносно визначення про-цесу відтворення, слід зазначити, що під розширеним відтворенням у сільському господарстві необхідно розуміти безперервне поновлення суспільно-економічних відносин на стадіях виробництва, розподілу, обміну та споживання продукції за ра-хунок залучення у кожному наступному виробничому циклі додаткових фінансо-вих і матеріальних ресурсів та ефективного їх використання на основі досягнень науки і техніки з метою збільшення обсягів виробництва й поліпшення якості про-дукції, створення належних соціальних умов у сільських поселеннях та забезпечен-ня збереження навколишнього природного середовища.

      Специфікою сільського господарства є його самовідтворення. Значна частина виробленої продукції не реалізується, а залишається у господарюючого суб’єкта для забезпечення процесу відтворення (молодняк худоби, насіння, добрива, корми). У за-гальному обсязі сільськогосподарського виробництва внутрішньогосподарський обо-рот становить досить велику частину. У зв’язку з цим сільськогосподарське підприєм-ство за рахунок внутрішніх резервів може активно впливати на збільшення обсягів виробництва й підвищення якості використаних у наступних циклах мате-ріальних ресурсів власного виробництва, знижувати собівартість одиниці продукції.

      До інших особливостей розширеного відтворення у сільському господарстві слід віднести наступні:

      1. Природні процеси виробництва в сільському господарстві тісно пов’язані з ґрунтово-кліматичними факторами, біологічними умовами розвитку рослин і тва-рин, наявністю такого засобу виробництва, як земля.

      2. У процесі розширеного відтворення у сільському господарстві спостеріга-ється порівняно повільна оборотність обігових коштів, що пов’язано із сезонним характером виробництва, а також розбіжністю періоду виробництва й робочим пе-ріодом. Фінансовий стан безпосередньо залежить від того, наскільки швидко засоби, вкладені в активи, перетворюються у реальні гроші. Чим нижча швидкість обороту оборотних активів, тим більша потреба у фінансуванні.

      3. Сезонність виробництва призводить до неефективного використання трудо-вих ресурсів протягом року, що визначає виробничу мобільність їх у сільському господарстві й необхідність переміщення з одних підрозділів підприємства в інші з метою ефективного й найбільш повного використання.

      У сільському господарстві створюються як засоби виробництва, так і предме-ти споживання, що визначає необхідність випереджального збільшення виробницт-ва насіння, посадкового матеріалу, кормів, органічних добрив, щоб забезпечити ві-дповідні обсяги виробництва основних видів продукції.

      У сільському господарстві головним засобом виробництва виступає земля, яка територіально обмежена і є не відтворювальним ресурсом. Головна якісна характе-ристика землі її родючість. Розширене відтворення землі як засобу виробництва полягає у відновленні й підвищенні родючості за рахунок раціонального викорис-тання ділянок землі, проведення хімізації й меліорації, впровадження науково об-ґрунтованої системи землеробства.

      Специфічними засобами виробництва в сільському господарстві є живі органі-зми, відтворення яких підпорядковано природним законам їх розвитку. Терміни ве-гетації рослин і відтворення тварин неможливо суттєво змінити, відповідно, процес відтворення у галузі набуває своєрідного характеру.

      Процесу відтворення в сільському господарстві властива річна тривалість ци-клу. Як правило, вона відповідає природним термінам відтворення основної проду-кції в землеробстві та тваринництві. Річна тривалість циклу відтворення й сезонний характер виробництва несприятливо позначаються на економіці сільського госпо-дарства. Обігові фонди у цій сфері порівняно тривалий час перебувають у формі виробничих запасів, а для їхнього авансування витрачаються більші кошти [78].

      Очевидно, що можливості розширеного відтворення залежать від паритетності цін на продукцію сільського господарства і цін на засоби виробництва, роботи й послуги, призначені для галузі. Швидкопсувний характер більшої частини сільсь-когосподарської продукції ускладнює збут, а необхідність створення резерв-них фондів скорочує товарообіг.

      Отже, процес відтворення в сільському господарстві здійснюється під впливом трьох груп факторів – природних, економічних і соціальних, які визначають його специфіку та впливають на характер використання ресурсів і формування виробни-чо-економічних відносин, що визначають умови функціонування ресурсів.

      Перша група – природні фактори, які визначають виробничий потенціал гос-подарюючих суб’єктів у складній взаємодії земельних, метеорологічних і біологіч-них ресурсів [75]. Так, якість земельних ресурсів безпосередньо впливає при визна-ченні структури й розміщенні виробництва, порівняльної оцінки перспективної конкурентоспроможності підприємств. Метеорологічні умови, такі як температура, вологість повітря, тривалість безморозного періоду, визначають не лише умови життєдіяльності товаровиробників, але і є необхідними елементами виробничого процесу. Їх характерна риса нестійкість у часі, що проявляється у сезонних коли-ваннях температурного режиму й інших характеристиках погоди протягом року, а також у коливаннях цих показників у межах кожного сезону. Біологічні ресурси проявляються через природні біосистеми окремих територій, які впливають на ха-рактер виробничих процесів.

      Друга група – це економічні фактори, які функціонують у єдності основних засобів, обігових коштів, робочої сили, технологій та економічних відносин. На-приклад, більша частина фондів відрізняється сезонним характером використання, що підвищує капіталомісткість виробництва й амортизаційне навантаження на со-бівартість продукції. Сезонний характер виробництва проявляється і в тому, що попит господарюючих суб’єктів на матеріально-технічні й фінансові ресурси до-сить нерівномірний протягом року. При цьому в системі економічних факторів ва-жлива роль належить економічним відносинам, які проявляють себе в процесі від-творення як умови, що сприяють поліпшенню або погіршенню використання природних, матеріальних і трудових ресурсів.

      Третя група – соціальні фактори. З одного боку, до них відносяться матеріаль-ні та трудові ресурси соціальної сфери, що обслуговує сільське господарство, а та-кож рівень розвитку об’єктів соціальної інфраструктури сільських територій. З ін-шого боку – «технології» соціального впливу на господарську діяльність через за-ходи державного регулювання, традиції й побут спрямовані на відновлення пре-стижності сільської праці й підвищення рівня доходів сільських жителів.

      Вся работа доступна по Ссылке