Організаційно-економічний механізм регулювання процесу відтворення у сільському господарстві

     

      Агропромислове виробництво як сукупність галузей економіки забезпечує ві-дтворення продовольства і промислових предметів споживання із сільськогоспо-дарської сировини відповідно до потреб суспільства й попиту населення. Структу-рно він містить у собі три основні сфери: групу галузей, зайнятих виробництвом засобів виробництва для всіх галузей АПК і виробничо-технічним обслуговуван-ням сільського господарства; сільське господарство; галузі, що здійснюють заготі-влю, зберігання, переробку сільськогосподарської продукції, доведення її в переро-бленому або у свіжому вигляді до споживача. Виправданим є виділення в розвине-ному АПК четвертої сфери, представленої галузями виробничої, соціальної, науко-вої, інформаційної інфраструктури, які безпосередньо не створюють продукт, але необхідні для його виробництва та ефективного функціонування комплексу.

      Формування й розвиток АПК пов’язані з особливостями усуспільнення вироб-ництва, а саме поглиблення суспільного поділу праці проявляється в подальшій спеціалізації виробництва, виникненні нових галузей і підгалузей при одночасній кооперації галузей, суміжних за виробництвом єдиного кінцевого продукту, що за-довольняє певні суспільні потреби. У відтворювальному аспекті значення агропро-мислового комплексу полягає в тому, що виробництво й реалізація його кінцевого продукту є завершальною стадією виробництва та реалізації всього суспільного кі-нцевого продукту. Соціальна значимість АПК пов’язана зі споживчою вартістю ви-роблених продуктів, тому економічні відносини в системі комплексу можна роз-глядати як відносини з приводу ресурсного забезпечення виробництва сільськогос-подарської продукції, а екологічна зі збереженням навколишнього природного се-редовища, підвищенням родючості земель як основного засобу виробництва. Вра-ховуючи вищевикладене, слід зазначити, що центральною ланкою в АПК є сільське господарство, від стану й рівня розвитку якого залежить збалансоване та пропор-ційне функціонування всього комплексу, і, як результат, виробництво кінцевого продукту для задоволення суспільних потреб. Такий розвиток АПК забезпечується удосконаленням міжгалузевих зв’язків не лише на державному, а й на регіонально-му рівнях, з огляду на наявність єдиного відтворювального механізму. У широкому розумінні «механізм» розглядають як внутрішній пристрій якого-небудь апарата, що приводить його в дію. У сфері економіки механізм може бути представлений як специфічна сукупність елементів, станів і процесів, що перебу-вають у певних зв’язках, відносинах і визначаючих порядок якого-небудь виду дія-льності [87]. Протягом останнього десятиріччя поняття «економічний механізм» часто використовувалося вітчизняними економістами в наукових працях. Вперше визначення цієї категорії запропонував А.Кульман у монографії «Економічні меха-нізми» (1988 р.). Він зазначав: «Ми говоримо про економічний механізм у тому ви-падку, коли певне вихідне економічне явище зумовлює ряд інших, причому для їх виникнення не потрібно додаткового імпульсу» [88, с. 24].

      Можна погодитися із позицією авторів, які вважають, що під економічним меха-нізмом відтворювального процесу в сільському господарстві слід розуміти взаємоза-лежну сукупність організаційно-економічних форм, методів і важелів впливу на роз-виток і функціонування відтворювального процесу з метою досягнення стійкості від-творення, нарощування темпів розвитку й підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва [35]. Він реалізується через складну систему функцій, основними з яких є створення однакових економічних умов для реалізації соціально-економічного потенціалу кожної форми власності й господарювання та їх конкуренції, а також створення сприятливого внутрішнього й зовнішнього економічного середовища, необхідних для ефективного функціонування сільського господарства й господарюючих суб’єктів. При цьому основне завдання економічного механізму полягає в забезпеченні погодженого функціонування всіх його підсистем.

      Економічний механізм в аграрній сфері включає в себе ринкове та державне регулювання, ґрунтуючись на пріоритетах розвитку агропромислового виробницт-ва, кон’юнктурі внутрішнього та зовнішнього ринків і враховуючи досвід розвину-тих країн. Структура економічного механізму містить такі підсистеми: цінову, бю-джетну, фінансово-кредитну, інвестиційну, податкову, страхову й тарифно-митну. Кожна з них відносно самостійна, характеризується певними економічними катего-ріями. Водночас перераховані підсистеми виступають як взаємозалежні елементи, а їх взаємодія зумовлює синергетичний ефект функціонування економічного механі-зму як цілісної системи. В основі досягнення ефекту лежить оптимізація співвід-ношення державного регулювання аграрного сектору економіки й саморегулюван-ня товаровиробників на основі адаптації до вимог ринку [79, 89].

      Інтереси держави полягають у забезпеченні економічного зростання агропро-мислового виробництва, цивілізованому функціонуванні насиченого агропродово-льчого ринку, підвищенні конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внут-рішньому й міжнародних ринках, забезпеченні продовольчої та економічної безпе-ки. Інтереси товаровиробників в аграрному секторі економіки зводяться до забез-печення одержання прибутку й рівня рентабельності, необхідних для ведення ви-робництва на розширеній основі, та розв’язання завдань соціального та екологічно-го характеру.

      Економічне регулювання здійснюється на різних стадіях відтворювального процесу на основі складної взаємодії між елементами економічного механізму, які використовуються господарюючими суб’єктами у своїй діяльності. Елементи регу-лювання відтворення діють на мікро та макрорівні. До макроекономічних факторів відносять загальноекономічні пропорції, що склалися в економіці: співвідношення між споживанням і нагромадженням, інфляційні процеси, кредитна політика, бю-джетне фінансування, податки, цінова й інвестиційна політика держа-ви [90]. До мікроекономічних факторів, що діють на рівні окремих підприємств, відносять пи-тання визначення обсягів виробництва й збуту продукції, стратегії розвитку, фінан-совий менеджмент, політику витрат виробництва [34, 91, 92].

      Вся работа доступна по Ссылке